В Аккермані молодий травматолог створює круті кавери у складі відомої групи та мріє записати дует з професійною співачкою-дружиною – ексклюзивно

У нього є власний Ютуб-канал, де розміщуються кавери на улюблені пісні, він грає на гітарі, хоча за плечима сім років навчання гри на фортепіано, він співає у бенді “Біле місто”, а головною критикинею його творчості є дружина – майбутня оперна діва. Все це про молодого аккерманця Максима Вєтку, який знайшов свою віддушину у музиці. Можливо, ви здивуєтеся, але мистецтво – не основна спеціальність чоловіка. Максим Володимирович – лікар-травматолог Білгород-Дністровської міської багатопрофільної лікарні. До Дня травматолога “Бессарабія INFORM” знайомить вас з талановитим вокалістом, відповідальним фахівцем та батьком, якого війна розлучила з сім’єю.

Лікар-музикант

Максим Володимирович Вєтка народився у Білгороді-Дністровському у сім’ї бухгалтерки та митника. У сім років хлопець почав вчитися у музичній школі за класом фортепіано. Після закінчення міського ліцею вступив до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету. У часи студентства протягом трьох років співав у ансамблі. У 2019 році став інтерном Білгород-Дністровської міської багатопрофільної лікарні. Зараз працює лікарем-травматологом у травматологічному відділенні медзакладу Аккермана. Професійну діяльність поєднує із заняттями творчістю. Виступає у складі музичної групи. Одружений. Наразі дружина разом з трирічним сином живуть у Німеччині. Батька Максима мобілізували у лютому 2022 року, зараз він захищає Україну на донецькому напрямку. У рідному Аккермані наш співрозмовник залишився опорою для матері та бабусі.

На початку одразу зазначимо, що наша бесіда з Максимом Володимировичем хоч і відбувалася у стінах міської лікарні, проте стосувалася здебільшого музики. Під час спілкування лікар зазначив, що вдома не любить говорити про роботу та медицину. Профдеформація, власне кажучи. Тож у першу чергу ми запитали про те, за яких обставин аккерманець поринув у світ мистецтва. Як виявилося, знайомство із прекрасним відбулося не без участі батьків.

“У сім років, коли я навчався у другому класі, я пішов до музичної школи. Мама захотіла, щоб син займався ще чимось, окрім основного навчання. Сім років я був учнем нашої Білгород-Дністровської музичної школи. На той момент це було бажання батьків. Це не було “з-під палки”, але моє навчання у музичній школі більше подобалося батькам, ніж мені”, – поділився спогадами Максим Володимирович.

Після закінчення музичної школи хлопець самостійно навчився грати на гітарі, адже до фортепіано відчував огиду, настільки воно йому приїлося під час навчання.

За словами нашого співрозмовника, у дитинстві він мріяв стати моряком, але під час навчання у старшій школі вирішив, що пов’яже своє життя з лікарською справою, тож вступив до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету. Батьки підтримали вибір сина.

Творче студентство 

Навчання у виші не було важким для хлопця, адже він максимально відповідально підходив до занять.

“Інститут навчив найголовнішого: все треба робити вчасно, бути зібраним та організованим.  Взагалі медичний інститут відрізняється від інших, тому що зайнятість навчанням там цілодобова. З восьмої ранку до четвертої – пари, які не можна прогулювати. Якщо прогуляв, треба відпрацювати. Пропуски – не найкраща ідея у “меді” в принципі. А після пар – була анатомічка, домашня робота, підготовка до занять. Тоді було не до студентського життя”, – згадує лікар.

Як розповів Максим Володимирович, на четвертому курсі вишу, коли ретельна підготовка до занять почала приносити плоди, і навчання стало трохи легшим, молодий чоловік приєднався до запорізького вокального ансамблю, у складі якого співав протягом трьох років.

“Ми їздили по всій Запорізькій області, у нас було багато концертів. Ми виступали, брали участь у різноманітних конкурсах, де посідали і призові місця зокрема. Цікаво було виступати на усіляких святах в інституті, де всі один одного знали, підтримували. У нас була шикарна актова зала”.

Максим  Володимирович не припиняв займатися музикою і під час канікул. Так, з 2016 до 2019 року він був учасником колективу, який влітку виступав в одному з санаторіїв курортної Сергіївки. Юним вокалістам, які прикрашали дозвілля відпочивальників, тоді надавали майданчик, апаратуру.

Дружина – головна критикиня хобі

З майбутньою дружиною Максим Володимирович познайомився у Запоріжжі, де дівчина навчалася у музичному училищі. Навчальний заклад знаходився поруч з медінститутом, у якому вчився наш співрозмовник. Пізніше дівчина разом з коханим переїхала до Аккерману, де згодом пара одружилася. Подружжя виховує трирічного сина. На жаль, після початку повномасштабного вторгнення жінка разом з хлопчиком виїхала до Німеччини.

“У Німеччині, де вони живуть, є наше українське ком’юніті. Там дружина ходить на хор, де співає українські народні пісні. Зараз кохана пробує себе і в ролі диригента колективу”.

Музиканти – люди творчі та вразливі. Тож ми спитали Максима Володимировича, як він ставиться до критики. Виявилося, що прискіпливіше за всіх до захоплення чоловіка ставиться саме його дружина.

“До критики я ставлюся спокійно. Чим більше робиш – тим більше критикують. Здорова критика – це прекрасно. Нездорова – теж має траплятися. Мене чіпляють тільки зауваження моєї дружити, але її  можна зрозуміти, вона – професійна музикантка, майбутня оперна співачка. Вона зараз навчається в Одеській консерваторії. Ось їй мій вокал і “бринькання” на гітарі здаються трохи смішними”, – посміхаючись, розповів аккерманець.

Водночас Максим не вважає себе меломаном. Музичні смаки чоловіка досить різнобічні.

“Зараз поняття “меломан” набуло деякого відтінку вульгарності. Меломан – це той, хто слухає все підряд, без розбору. Щоб не вихвалятися дуже, то я б сказав, що маю музичний смак. Я не можу себе назвати поціновувачем чи знавцем. Є певна музика, яка мені подобається. Загалом це зарубіжна музика 70-80-х років минулого століття, класика року, трохи попсової та електронної музики. Всього потрохи”.

Ютуб-канал

Як розповів Максим Володимирович, протягом тривалого часу він займався аматорським звукозаписом – записував власне виконання улюблених треків. Близько року тому він вирішив створити свій Ютуб-канал, де ділиться з підписниками своєю творчістю.

“Це було як хобі. І коли “продукт” ставав якіснішим, треба було підбивати якийсь підсумок моєї роботи. Наприклад, я зробив якийсь кавер, над яким я працював два місяці, тобто треба було його записати, змонтувати, аби він гарно звучав. І цю пісню треба було “відпустити” від себе і завершити роботу над певною композицією, адже переробляти та “полірувати” її можна нескінченно. Першим на моєму каналі з’явилося відео з кавером на пісню Елтона Джона “Beleive”. 

Рекордним за кількістю переглядів є кавер на пісню Crowded House – Don’t Dream It’s Over – понад 21 тисяча людей подивилася це відео з виконанням Максима Вєтки.

За словами автора, такий наплив – більше випадковість. Досить стримано наш співрозмовник реагує на захоплення своєю творчістю і колег з лікарні.

“Коли я почав вести свій Ютуб-канал, всі захоплювалися. Але я не люблю такі бурхливі реакції”.

Колектив “White City”

Саме завдяки каверам, які Максим Володимирович оприлюднював на Ютубі, про нього дізналися музиканти у Білгороді-Дністровському. І коли відомий у місті гітарист Володимир Діордій запропонував Максиму стати учасником музичного колективу, молодий чоловік охоче погодився.

Варто зазначити, що ця група під іншою назвою та складом існувала ще до приєднання до неї Максима Володимировича. Зараз у бенді “White City”(Біле місто, – ред.) п’ятеро учасників. Ідейний натхненник та керівник – гітарист Володимир Діордій, клавішник – Володимир Каназірський, бас-гітарист – Влад Поцелуєв, вокалістка – Надія Полянська, а також наш співрозмовник, який виконує роль гітариста-вокаліста.

Як каже Максим Вєтка, всередині колективу немає конкуренції, всі працюють злагоджено, адже мають спільну мету – робити якісну музику.

“Група – це як віддушина. Можливість зробити щось своє. Проявити себе. Кожен з нас вносить частинку себе, і виходить щось особливе. Звичайно, стаються і конфлікти, але ми завжди знаходимо компроміс”.

У колективу вже був дебютний виступ в одному з закладів міста. Як розповів Максим Вєтка, людей, які прийшли послухати їхній виступ, було небагато, але загалом попит на живу музику серед містян є. Безперечно, повномасштабне вторгнення вплинуло на репертуар групи. Зараз музиканти співають українські та англомовні хіти.

“Так, можливостей зараз менше, але попит не зникає. Люди і зараз хочуть слухати музику, їм хочеться розрядки у цій напруженій атмосфері. Тому я вважаю, що ми недарма все це робимо. Після нашої Перемоги і настання миру можна буде себе більш активно проявляти та позиціонувати”.

Крім планів про подальший творчий розвиток у колективі, Максим Вєтка мріє про дует з дружиною. Але поки що клята війна відбирає все: і повноцінне життя, і можливості…

“Звичайно, як і всі, я мрію про закінчення війни. Якщо про особисте, то я мрію нарешті записати спільну композицію з дружиною. Я пропонував їй раніше, але вона відмовилася”.

На запитання, чи проміняв би наш співрозмовник медицину на професійну кар’єру музиканта, хитає головою.

“Музика – це те, чим я горю. Але я не хотів би професійно цим займатися, адже хобі має бути хобі. А коли хобі перетворюється на щось примусове, то інтерес до нього швидко зникає. А музика – це така сфера, де без зацікавленості дуже важко. Тому я вважаю, нехай це буде відмінним хобі, аніж не дуже якісною професією.

І це, можливо, залишить нас без ще однієї зірки української музики, але- на своєму місці залишається чудовий лікар, про якого в місті чутно чимало добрих слів. Проте чи багато лікарень може похизуватися настільки талановитим медиком? Білгород-Дністровська – так.