Конкурсні «ігри» навколо Ренійського музею: поки суд та діло…

0 коментарів 32967 перегляд

Ви можете обрати мову сайту: Українська | Русский (автоперевод)


Ця історія – про те, що фундаментом нормального цивілізованого суспільства насамперед є закон, верховенство права. Історія про те, що закон – не просто «нудний» текст, а суворе дотримання процедури, яка обов’язкова насамперед для органів влади, – чи то парламент, уряд, місцева рада чи правоохоронна служба. Це зайве нагадування про те, що чиновники (навіть якщо вони уявили себе вершниками доль) не повинні поводитись з процедурою за принципом «взагалі-то не можна, але якщо дуже хочеться, то можна». І, нарешті, ця історія – про те, що будь-який громадянин, чиї права були порушені, має можливість боротися з беззаконням та йти проти системи свавілля, – незважаючи на всі труднощі та небезпеки такого шляху.


Язик мій – ворог мій: за що «пішли» директора?

У нашій історії мова піде про те, що колишня директорка Ренійського міського історико-краєзнавчого музею Вікторія Бачинська, яка пропрацювала на цій посаді майже 20 років, позивається до відділу культури, туризму, молоді та спорту Ренійської міськради з приводу того, що її незаконно (як вона вважає) звільнили внаслідок проведення конкурсу на посаду директора музею. Сам конкурс Вікторія Віталіївна також вважає нелегітимним: на її думку, його провели з численними порушеннями, про що, до речі, регіональні ЗМІ вже не раз докладно повідомляли. Вікторія Бачинська не змирилася з підсумками конкурсу і 2022 року подала позов до Одеського окружного адміністративного суду.

Можу передбачити скептичну реакцію деяких читачів: мовляв, невже зараз, під час війни, немає важливіших тем, ніж кадровий конфлікт у «якомусь там провінційному музеї»? Відповім так: справа тут – не лише в цій конкретній ситуації. Як відомо, нині керівники переважної більшості державних та комунальних підприємств та установ призначаються на посади лише за конкурсом. Таким чином, від законності, об’єктивності та прозорості подібних конкурсів величезною мірою залежить ефективність роботи багатьох організацій, які забезпечують життєдіяльність територіальних громад, цілих регіонів і навіть галузей економіки. Отже, будь-які маніпуляції та тіньові «ігри» навколо кадрових конкурсів нерідко призводять до того, що керівниками комунальних КП та держпідприємств стають випадкові, корумповані чи некомпетентні люди. З усіма наслідками, що звідси випливають…

Коротко нагадаємо суть конфлікту. Ренійський історико-краєзнавчий музей багато років перебував в аварійному стані, проте місцева влада фактично нічого не робила для вирішення цієї проблеми. Керівництво Ренійської міськради неодноразово заявляло про намір знайти для музею інше приміщення, але й у цьому напрямку практично нічого не відбувалося. У 2021 році, втомившись від такої невизначеності, директорка музею Вікторія Бачинська спробувала привернути увагу преси та громадськості до тяжкого становища одного з головних закладів культури у громаді. Публічні «одкровення» Вікторії Віталіївни викликали різку критику з боку начальника міського відділу культури, туризму, молоді та спорту Антоніни Асаржи: Антоніна Петрівна також дала інтерв’ю місцевим журналістам, причому фактично звинуватила директорку музею у неналежній організації роботи закладу.

Міський голова Ренійської громади Ігор Плєхов підтримав позицію Антоніни Асаржи. У грудні 2021 року, у ході сесії міськради, мер також озвучив претензії на адресу чинного директора музею та зазначив, що міська влада «змушена робити оргвисновки».

У січні 2022 року було оголошено конкурс на посаду директора музею. Немає жодних сумнівів у тому, що цей крок і став оргвисновками мерії. Примітно також, що в тексті офіційного оголошення про проведення конкурсу, а саме серед кваліфікаційних вимог до кандидатів, є такий пункт: «Здатність за своїми діловими та моральними якостями, освітнім та професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов’язки». Цілком очевидно, що ця норма з’явилася не випадково – вона явно містила вказівку на те, що міська влада незадоволена роботою Вікторії Бачинської та має намір знайти їй заміну.

Конкурс відбувся у березні 2022 року. Головними суперницями, які претендували на право керувати музеєм, стали Вікторія Бачинська та директорка Ренійської централізованої бібліотечної системи Галина Згурська (Маратаєва). Дотримання конкурсної процедури, як уже було сказано вище, викликало низку питань та сумнівів. Проте переможницею конкурсу було визнано Галину Згурську, яка й очолює музей донині.

Конкурсні «ігри» навколо Ренійського музею: поки суд та діло…
Непримиренні суперниці: В. Бачинська (ліворуч) та Г. Згурська

Одразу після оголошення результатів конкурсу Вікторія Бачинська заявила, що оскаржуватиме законність свого звільнення з посади у судовому порядку. І Вікторія Віталіївна звернулася до Одеського окружного адміністративного суду.

У лютому 2023 року В. Бачинська у розмові з автором цих рядків так прокоментувала свої правові мотиви та перспективи судового розгляду:

«Якщо говорити простою мовою, не вдаючись у юридичні тонкощі, то головний аргумент на користь моїх позовних вимог полягає в наступному. Ренійський міський відділ культури, туризму, молоді та спорту, який відповідав за організацію конкурсу на посаду директора музею, займався підтасовуванням документів. Зокрема йдеться про документальне оформлення загальних зборів трудового колективу відділу культури. За офіційною версією, у зборах нібито брали участь 54 особи. Насправді інформація про збори, м’яко кажучи, не відповідає дійсності. Крім того, порушення процедури конкурсу полягало і в тому, що начальниця відділу культури призначила до складу конкурсної комісії себе та своїх підлеглих, що заздалегідь виключало будь-яку об’єктивність у роботі комісії з приводу моєї участі у конкурсі.

Коли суддя зажадав від відділу культури надати відповідні документи, ці документи, як я вже сказала, були сфальсифіковані. Наприклад, серед учасників «загальних зборів трудового колективу» опинилися люди, які на той час вже не працювали у відділі культури або в організаціях, підпорядкованих цьому відділу. Щоб розібратися саме з цим фактом, суддя висунув вимогу надати трудові книжки учасників зборів».

Суд встановив, що конкурс провели з порушеннями встановленої законом процедури

П’ятий апеляційний адміністративний суд (він був перейменований, оскільки його юрисдикція поширюється на територію Одеської, Миколаївської та Херсонської областей) рішенням від 31 жовтня 2023 року визнав незаконним результат конкурсу на посаду директора Ренійського історико-краєзнавчого музею.

Одним з аргументів даного судового рішення є висновок про нелегітимний склад конкурсної комісії. Згідно з чинним законодавством, до складу конкурсної комісії обираються 9 членів. Трьох призначає орган управління, тобто відділ культури, туризму, молоді та спорту Ренійської міськради, троє обираються на зборах трудового колективу закладу культури та ще троє – з-поміж кандидатур, поданих громадськими організаціями у сфері культури. Склад конкурсної комісії затверджує начальник відділу культури.

Від органу управління до складу комісії увійшли начальник відділу культури Антоніна Асаржи, головний спеціаліст відділу Інна Куртєва та старший спеціаліст відділу Ірина Тимошевська. Тобто начальник відділу культури призначила до складу конкурсної комісії саму себе та своїх підлеглих. Проте апеляційний адміністративний суд, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначив, що членом конкурсної комісії не може бути співробітник органу управління, оскільки його посада виключає незалежність члена конкурсної комісії. Це означає, що включення до складу конкурсної комісії начальника, головного спеціаліста та старшого спеціаліста відділу культури Ренійської міськради суперечить вимогам ч. 8 ст. 21-3 Закону України «Про культуру».

Що стосується членів комісії від громадських організацій (ГО), то суд встановив таке. Зокрема, від ГО «Ренійське болгарське національно-культурне товариство «Батьківщина» до складу конкурсної комісії було рекомендовано одну представницю – голову названої організації Наталію Чобан. ГО «Ренійське молдавське національно-культурне товариство «Ізвор» також висунула одну кандидатуру – керівника організації Валерія Бабере. ГО «Союз слов’янських письменників України» запропонувала включити до складу комісії Лілію Олійник. До речі, В. Бабере та Л. Олійник – чинні депутати Ренійської міськради, тобто мають безпосереднє відношення до органу місцевого самоврядування і, відповідно, не можуть вважатися об’єктивними та неупередженими учасниками конкурсної комісії. Крім того, порушуючи вимоги ч. 6 ст. 21-3 Закону «Про культуру», кожна зі згаданих ренійських громадських організацій запропонувала до складу комісії не три, а лише одну кандидатуру. Потім, як говорить закон, орган управління повинен був провести жеребкування серед кандидатів від громадських організацій, внаслідок чого відповідно визначалися троє членів конкурсної комісії. Проте орган управління не провів жеребкування та не забезпечив його онлайн-трансляцію на своєму офіційному веб-сайті (або на сайті міськради). Таким чином відділ культури фактично в ручному режимі включив до складу конкурсної комісії трьох кандидатів від громадських організацій, чим також порушив вимоги ч. 6 ст. 21-3 Закону «Про культуру».

Окремої уваги заслуговує квота членів конкурсної комісії, яку мали сформувати збори трудового колективу. Тут колегія суддів засумнівалася, що такі збори взагалі відбулися. Так, згідно з протоколом зборів від 1 лютого 2022 року № 2, трудовий колектив нібито обрав трьох членів конкурсної комісії – директора комунальної установи міськради «Центр культури та дозвілля» Наталію Катан, балетмейстера фольклорного ансамблю «Севда гюлю» Ніну Дейнеку та завідувачку філією КУ «Центр культури та дозвілля» Світлану Олександрову. При цьому, як випливає з листа КУ «Центр культури та дозвілля» від 16 лютого 2023 року, щонайменше дві особи, які нібито брали участь у зборах трудового колективу, не перебували у трудових відносинах із комунальною установою і, відповідно, юридично не були членами трудового колективу. До речі, зазначене порушення встановлено судом першої інстанції, і воно не заперечувалося відділом культури міськради. Цей факт свідчить про те, що орган управління (знову ж таки в ручному режимі) призначив членами трудового колективу «своїх» людей, не питаючи думки у самого колективу.

Виходячи з вищевикладеного, а саме з огляду на нелегітимність складу конкурсної комісії, колегія суддів вважає, що ухвалене комісією рішення про обрання переможця конкурсу на посаду директора музею (згідно з протоколом засідання конкурсної комісії від 16 березня 2022 року № 3) також є протиправним.

На думку колегії суддів, ще одним важливим аргументом, що підтверджує незаконність результатів конкурсу, є той факт, що конкурсна комісія помилково допустила до конкурсу Галину Згурську, не перевіривши її документів на відповідність посаді директора музею. Так, згідно із законом, кандидат на посаду директора комунальної установи культури має володіти державною мовою, мати трудовий стаж не менше трьох років у сфері культури та не мати судимості. Тут слід зазначити таку законодавчу норму: кандидат на посаду директора комунального музею, який не має у своєму атестаті про середню освіту позначки щодо вивчення такого предмета, як українська мова, має скласти відповідний іспит та отримати сертифікат про володіння державною мовою від Національної комісії зі стандартів державної мови. Оскільки Галина Згурська не надала документів про володіння державною мовою та довідку про відсутність судимості (а конкурсна комісія чомусь взагалі не зажадала цих документів), колегія суддів вирішила, що комісія передчасно допустила Галину Василівну до конкурсу на посаду директора Ренійського музею.

Водночас суд поки що відмовив у задоволенні позовної вимоги Вікторії Бачинської зобов’язати відділ культури, туризму, молоді та спорту Ренійської міськради припинити трудові відносини з Галиною Згурською. Як вважає суд, на сьогодні звертатися з такими вимогами передчасно, – відділу культури спочатку треба дати можливість добровільно виконати судове рішення, тобто звільнити Галину Згурську з посади та призначити повторний конкурс на посаду директора музею. Якщо ж це рішення не буде добровільно виконано, то позивач може знову звернутися до суду з такою позовною вимогою. Що стосується визначення конкретної дати проведення нового конкурсу, то це відноситься до повноважень органу управління, а саме відділу культури Ренійської міськради.

Це рішення П’ятого апеляційного адміністративного суду набуло чинності з моменту його винесення. Рішення суду є обов’язковим для виконання всіма органами влади та місцевого самоврядування на всій території України.

Начальник відділу культури: «Ми не згодні із судовим рішенням, але подавати на апеляцію не будемо»

Виникає питання: а що далі? Чи реальна можливість поновити Вікторію Бачинську на посаді директора музею? І якщо так, то яка правова процедура для цього потрібна? Як повідомила сама Вікторія Віталіївна, рішення про відновлення її на колишньому місці роботи може ухвалити тільки Ренійський районний суд.

Коментуючи підсумки минулого судового процесу, В. Бачинська підкреслила, що вердикт П’ятого апеляційного адміністративного суду має особливе значення ще й тому, що він порушує питання про легітимність як попередніх, так і майбутніх конкурсів на посади керівників комунальних підприємств та установ Ренійської громади (і, вочевидь, не лише). Ми бачимо, що рішення суду розкрило тіньові механізми формування конкурсних комісій та проведення подібних конкурсів, і що ці механізми нерідко є сумними прикладами фальсифікацій, маніпуляцій, порушень законодавчих процедур та відвертого ручного управління конкурсним відбором з метою призначити на ту чи іншу посаду заздалегідь обраного кандидата. На жаль, все це призводить до висновку, що такі порушення стають звичайною хибною практикою проведення кадрових конкурсів…

Звісно, ми поцікавилися позицією й протилежної сторони конфлікту – наш кореспондент отримав відповідний коментар начальниці відділу культури, туризму, молоді та спорту Ренійської міськради Антоніни Асаржи.

«Насамперед хочу зазначити, що наш відділ не згоден з рішенням суду за позовом Вікторії Бачинської. Ми завжди діємо у правовому полі, і конкурс на посаду директора музею також проводився відповідно до законодавчих норм, – заявила Антоніна Петрівна. – Інше питання, що кожен громадянин, кожна посадова особа розуміє закон по-своєму. І це розуміння може не співпадати з думкою суду. Слід додати, що апеляційний адміністративний суд ухвалив своє рішення лише на підставі офіційних документів, пов’язаних з конкурсом та формуванням конкурсної комісії. Суд не спілкувався «наживо» з представниками відділу культури (насправді інтереси відповідача в суді представляв начальник юридичного відділу апарату виконкому Ренійської міськради Олександр Самбурський, тобто в ході процесу він цілком міг донести позицію відділу культури «наживо» – прим. авт.). Як би там не було, ми вирішили не подавати на апеляцію. У нас немає зайвих грошей, щоб продовжувати позиватися в межах цієї справи.

Щодо процедури формування конкурсної комісії, то я цілком припускаю ймовірність окремих недоліків та порушень. Наприклад, суд визнав нелегітимними збори трудового колективу. Проте я як начальник органу управління не контролювала ці збори і тим більше не зловживала своїми повноваженнями. Мені надали протокол зборів, і на той момент у мене не було причини сумніватися в його правочинності. Таким чином, я не погоджуюся з твердженням позивачки про те, що члени конкурсної комісії призначалися в ручному режимі. Це просто оцінна думка. Слід зазначити, що члени трудового колективу музею не мали права входити до складу конкурсної комісії. Закон «Про культуру» чітко визначає, хто може і хто не може брати участь у роботі конкурсної комісії, і в даному випадку ми суворо виконали цю норму (дійсно, стаття 21-3 цього закону говорить, що членами конкурсної комісії не можуть бути представники трудового колективу установи культури, на посаду керівника якої проводиться конкурс – прим. авт.). Аналогічні норми містяться й у місцевому положенні про проведення таких конкурсів».

Відповідаючи на запитання про те, яким чином відділ культури вирішуватиме дилему з посадою директора музею у контексті судового рішення, Антоніна Асаржи сказала, що для остаточного врегулювання конфлікту необхідно призначити та провести новий конкурс.

«Нині керівники всіх закладів культури нашої громади працюють на контрактній основі, а контракт укладається за підсумками конкурсного відбору. Однак проблема полягає в тому, що у період воєнного стану ми не маємо права проводити такі конкурси. Вони можуть відновитися лише після скасування воєнного стану, – зазначила Антоніна Петрівна. – Тим часом ми вже виконали рішення суду – відділ культури розірвав контракт з Галиною Згурською за результатами конкурсу від 2022 року. Але оскільки музей не може залишатися без директора, ми підписали з Галиною Василівною інший контракт, але лише на час воєнного стану. Таким чином, діючий директор музею продовжує виконувати свої обов’язки. Повноваження Галини Згурської продовжуватимуться до проведення повторного конкурсу на цю посаду».

У ході нашої бесіди очільниця відділу культури заявила, що міське керівництво не ставило собі за мету «репресувати» Вікторію Бачинську, хоча до її роботи справді були претензії.

«Можете написати все, що завгодно, але я все ж таки висловлю свою особисту думку. На будь-якій керівній посаді треба працювати, а не просто сидіти та «чекати біля моря погоди». Сьогодні вся ренійська сфера культури працює за умов дуже обмеженого фінансування. Говорячи простою мовою, ми часто щось робимо без грошей. Але робимо! Проте Вікторія Віталіївна роками займала іншу позицію – вона чекала, що хтось прийде та вирішить проблеми музею, – сказала Антоніна Асаржи. – Чому Галина Згурська, обійнявши посаду директора музею, досить швидко знайшла можливість організувати ремонт будівлі, тоді як Вікторія Бачинська за кілька років навіть не спробувала бодай замазати дірки у стелі? Думаю, це не менш важливе питання, аніж легітимність конкурсу».

Музей досі не визнаний аварійним. Переселення скасовується?

Зі свого боку дозволимо нагадати, що музей довго перебував в аварійному стані, причому подальша експлуатація будівлі була небезпечною і для персоналу, і для відвідувачів. Як відомо, аварійний стан приміщень не «лікується» косметичним та навіть поточним ремонтом. Чи справедливо в такій ситуації звинувачувати колишню директорку музею, що вона нічого не робила для проведення ремонтних робіт?

У свою чергу Антоніна Петрівна спростувала інформацію щодо аварійного стану музею. За словами нашої співрозмовниці, будівля досі офіційно не визнана аварійною. На підтвердження своїх слів начальниця відділу культури ознайомила нас з Актом обстеження технічного стану музею, складеним відповідною міською комісією 28 серпня 2018 року. Комісія констатувала, що будівля перебуває у поганому стані, причому проблемними є і фундамент, і дах, і перекриття, і стіни. Проте музей так і не був визнаний аварійним – це формулювання в акті відсутнє.

І все ж таки навіть наведений документ не змінює сенс справи. За останні два-три роки автор цих рядків отримав цілу низку відповідних коментарів від міського голови Ренійської громади Ігоря Плєхова, його заступника Івана Стадникова та начальника відділу культури Антоніни Асаржи. Усі названі посадовці заявляли про те, що міська влада активно веде пошук нового приміщення для музею. Більше того, мер публічно озвучив цю інформацію на одній із сесій міськради.

Напрошується дуже просте запитання: навіщо міськрада намагалася переселити музей у нову будівлю, якщо стара не є аварійною, і там можна обмежитися поточним ремонтом? Погодьтеся, тут немає ні логіки, ні послідовності заяв та дій місцевих чиновників. Втім, це вже інша тема…

 

 

 

 

 

 

 

 

guest

0 коментарів
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Поділіться своєю думкою з цього приводу в коментарях під цією новиною!x