Підозрюваний у розбещенні власної доньки священник з Бессарабії незаконно вступив до лав ЗСУ, аби уникнути відповідальності

У липні минулого року “БІ” повідомила своїм читачам жахливу новину про те, що священнослужитель УПЦ з Білгород-Дністровського району разом з другом, за твердженням джерел, регулярно ґвалтував одну зі своїх неповнолітніх доньок. Нагадаємо, що священнику храму УПЦ Московського патріархату одного з сіл Старокозацької громади на той момент було майже 40 років, і він є батьком трьох неповнолітніх дітей. Свого часу навчався у семінарії і починав свою кар’єру як один з іподияконів митрополита Одеського та Ізмаїльського.

Не на камеру мешканці села, де живе чоловік, розповіли тоді журналісту “БІ”,  що у якості священнослужителя підозрюваний зарекомендував себе не з кращої сторони. Багато разів мешканці громади помічали його на сільських дискотеках і за вживанням алкоголю ще до початку повномасштабного вторгнення, а ще він неодноразово висловлював наративи Московського патріархату та приязнь до російської влади.

Коли громадськість дізналась про жахливе “виховання” священником власної доньки, багато хто з мешканців села прагнули фактично вчинити самосуд над перевертнем у рясі, однак той на певний час зник з поля зору. На додаток, запобігти розголосу цієї ситуації всіляко намагалося духовне керівництво.

Однак завдяки правоохоронцям та небайдужим людям, цьому ділу було дано кримінальний хід, і обом негідникам було оголошено про підозру за ч. 2 ст. 156 КК України. Наприкінці осені  журналісти намагались дізнатись стан справи та отримали відповідь: “Слідство ще триває, усі результати будуть оголошені потім”.

Нещодавно власні джерела повідомили “БІ” шокуючу новину: виявляється, негідник, який спаплюжив усі церковні та людські принципи, не тільки не знаходиться на лаві підсудних, а більш того – він вступив у ряди ЗСУ!

Як стало відомо “БІ”, підозрюваний піп з метою уникнення кримінальної відповідальності за свої жахливі вчинки, мобілізувався до лав ЗСУ. До того, періодично з’являючись у селі, в якому і відбувались всі ці ганебства, злочинець розповідав деяким місцевим про те, що він “став жертвою пліток, бо ніколи не приховував своєї проукраїнської(!) позиції”.

Знову ж таки, не на камеру, мешканці села з Білгород-Дністровського району розповіли, що наразі одіозний священнослужитель перебуває, з його слів, у понтонних військах, і там, на жаль, не знають про його минуле, оскільки чоловік намагається всіляко приховувати свою належність до московського патріархату в реєстрі церков Одеської області.

На запитання, як же так сталося, що підозрюваний раптово влився до лав захисників, чоловіки та жінки села стверджують в один голос, що у цій справі йому могли допомогти службовці Центру комплектації самого Білгорода-Дністровського.

“Ця справа вирішувалась за дуже велику суму у доларах. Як цього не ховай, однак люди є усюди, і рано чи пізно правда починає виходити на світло. Ці люди дуже страшні – одні ґвалтують власних дітей, а інші за гроші, зрошені дитячими сльозами, допомагають уникнути відповідальності. І де? Ховають їх серед військових, серед тих, хто дійсно чистий серцем і душею і захищає нас. І тепер вони в небезпеці, адже гарантії, що перевертень у рясі не вистрілить у спину комусь з побратимів, немає”, – поділився думками співрозмовник А.

Окремо зауважимо, що більшість з наших співрозмовників навідріз відмовились публікувати свої імена, оскільки вважають, що у покидьків, які допомагають таким чином злочинцям, вистачить сил та грошей “закрити рота” й звичайним людям. Особливо під час війни. Говорить про це й репутація Центру в Білгород-Дністровському районі – за останній рік чимало публікацій з’являлось, які показують роботу його працівників не з кращої сторони.

Окремо звернемо увагу читачів на інше: у статті 616 Кримінального кодексу вказано, що під час війни підозрюваний, обвинувачений, який в ході досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, може подати клопотання про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Право на це мають підозрювані в усіх злочинах, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України.

Однак, взагалі не мають право на заміну строку покарання особи, яким покарання буде здійснюватися за такими статтями: 115, 146−147, 152−156, 186, 187, 189, 255, 2551, 257, 258−262, 305−321, 330, 335−337, 401−414, 426−433, 436, 437−442 Кримінального кодексу України. Серед них насилля, розбещення неповнолітніх, організована злочинність, пропаганда війни, державна зрада. Нагадаємо, що священнослужителю у липні було вручено підозру саме за статтею 156, ч.2  – вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, вчинені членами сім’ї чи близькими родичами, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього.

До речі, факт про недопустимість мобілізування підозрюваних підтвердив нам і юрист одного з обласних центрів комплектації.

“Коли ми зупиняємо чоловіків призовного віку з метою перевірки документів та/або вручення повістки, ми звертаємо увагу на те, чи є у нього відповідні документи про тривалість слідства (адже не всіх підозрюваних тримають під вартою у СІЗО), чи є він у спецреєстрі. Якщо у нього з собою є відповідний документ – ми юридично не маємо права вручити такій особі повістку та мобілізувати, це протизаконно”, – розповів Юрій П.

Зважаючи на все вищезазначене, виникає риторичне питання: хто саме посприяв укриттю перевертня у рясі у лавах ЗСУ, та чи звернуть свою увагу на цей випадок уповноваженні правоохоронні органи?

P.S.: додамо одразу, що поки що ми не маємо права відкривати лице злочинця, адже згідно законодавства, поки триває слідство, принцип невинуватості діє у повному обсязі. Лише після вироку суду ми зможемо це зробити.

Презумпція невинуватості — правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили