Кілійський міський голова Вячеслав Чернявський відповів на найактуальніші питання життєдіяльності громади – інтерв’ю

“Бессарабія INFORM” продовжує серію інтервʼю з головами громад Бессарабії. Цього разу ми завітали на розмову до Кілійського міського голови Вячеслава Чернявського. У матеріалі йтиметься про підсумки 2023 року, прогнози на поточний рік, підтримку військовослужбовців, ушкодження, спровоковані атакою дронів, відсутність води під час тривалого відключення електроенергії, збільшення вартості тарифів, роботи медзакладів та збільшення кількості інвесторів. 

– Вячеславе Вікторовичу, яким для Кілійської громади був 2023 рік?

– У 2023 році мав екватор своєї каденції, упродовж якої встиг зіткнутися з перешкодами, гірших за які світ досі не бачив. Спочатку це коронавірус і робота з постійними обмеженнями, тепер це війна. І з початку повномасштабного вторгнення чим далі – тим більш складну економічну ситуацію, на жаль, маємо. Головними завданнями минулого року були стале забезпечення життєдіяльності громади і підтримка наших військовослужбовців. Про розвиток, зі зрозумілих причин, не йшлося, адже зараз усі мають робити все для перемоги. Кожен на своєму місці. Хтось захищає  нас на передовій, а хтось має дбати про те, аби утримувати тил та допомагати війську. Іноді важко пояснити людям, що те, що всі комунальні установи працюють, сьогодні вже коштує чималих зусиль. Люди звикли оцінювати роботу влади, коли її можна пощупати: зроблена доріжка, проведена нова лінія освітлення тощо, але зараз це все пішло на другий план. Обов’язково це знову робитимемо, але, аби скоріше настав сприятливий час, усі маємо дбати про важливіші речі. Проте, хоч і частково, нам вдалося виконати найважливіші пункти Програми соціально-економічного розвитку.

– Що саме було виконано?

–  Наприклад, зробили певні роботи у Василівському будинку культури, аби туди переїхала сільрада, будівля якої є аварійною. Також там після ремонту працюватимуть ЦНАП та дільничий. Провели деревообробку у Школі №3 в місті Кілія, побудували тротуар від вулиці Букова до Портової, адже через рух фур там було небезпечно рухатися пішоходам. Придбали трактор на КП “Добробут”, який робить велику кількість робіт, які раніше були недоступні, зокрема риє зливозкиди, чистить дренажні канали – тепер своїми силами поступово рятуємо місто від підтоплень. Також купили мотокоси, дробилку, яка дає можливість переробляти гілки для опалення – раніше вони викидалися, а зараз використовуються для розпалу в комунальних закладах громади. В лікарні зробили доріжку до кабінету комп’ютерної томографії. В школі села Трудове провели каналізацію та водогін, тепер може працювати туалет, який через відсутність комунікацій не працював після ремонту кілька років. В школі №4 повністю замінили котли, а також зробили навіс для пілетів. У Новоселівці відремонтували димохід на школі. Два тротуари зробили у селі Шевченкове (вулиці Бессарабська та Козацька), в Кілії – по вулиці Хотинська та Гагарінська, також зробили парковку на вулиці Кіченка. В фурманівській амбулаторії законсервували другий поверх та непотрібні приміщення, завели туди воду та каналізацію, замінили вікна, двері, провели нову електрику, освітлення, поклали плитку та плануємо там зробити косметичний ремонт; в Дмитрівській школі відремонтували аварійне подвір’я. Зробили туалет в хірургії Кілійської багатопрофільної лікарні, провели ремонти в кількох приміщеннях головного корпусу, акушерсько-гінекологічного відділення. Замінили котли в Кілійській школі №1. Зробили відмостку в шевченківській амбулаторії. Також виділяли дотації нашим комунальним підприємствам, за рахунок яких власними силами виконали утеплення теплотраси на вул.Кубишкіна, замінили кілька дверей у багатоквартирному секторі, ремонтували дахи, каналізаційні труби, воздуховоди, виконуємо капітальний ремонт водогону на вул.Перемоги силами КП “Світло”. Виділяли співфінансування на проєктну документацію з ремонта доріг: наразі ремонтується міст через канал Кофа, очікується ямковий ремонт дороги в мікрорайоні Омарбія, виконані роботи з забезпечення проїжджаємості на червоноярській дорозі.

– А щодо підтримки військових? Яка сума витрачена на це?

– Різними сумами підтримували військових, виконуючи їхні запити, коли це було можливо з юридичної точки зору. На жаль, не передбачена можливість напряму закуповувати необхідне озброєння, спорядження хлопцям, тому в основному це стосувалося забезпечення умов дислокації, дорожніх витрат. Також дотували наші відділення поліції та ДСНС. Щодо конкретних коштів – виділили на область більше двох мільйонів гривень, які пішли хлопцям безпосередньо на їхні потреби – так передбачено процедурою. Багато запитів закриваємо без звернень до бюджету. До мене постійно приходять військові зі своїми потребами і проблемами. Коли розумію, що як мер я їм допомогти не можу через те, що це не передбачено законодавством, допомагаю як громадянин, а також долучаю до цього своїх друзів, знайомих, колег тощо. Неодноразово проводили збори на ЗСУ серед працівників місцевого самоврядування. Таким чином вдалося закупити кілька прожекторів, тепловізорів тощо. Загалом дуже багато сил було направлено на те, аби підтримати наших захисників. Якби міськради мали можливість на законодавчому рівні це робити без обмежень, звісно, виконували б більше запитів, адже хлопцям насправді дуже багато що потрібно. Тому звертаюсь до кожного, хто прочитає, – за можливості, будь ласка, обов’язково беріть участь у перевірених зборах, адже воїни зараз виборюють наше спільне мирне небо. Продовжуємо проводити роботу з передачі техніки згідно з заяв військових, залучаємо фермерські господарства. Від себе вже передали один шкільний автобус, дві автівки з медицини, газель з культури. Приготували один пожежний автомобіль.

– На жаль, Кілійська громада у 2023 зазнала серйозних атак дронів. Як це відобразилося на місцевому бюджеті?

– Було пошкоджено багато об’єктів – і комунальних, і приватних. Проте ми несемо відповідальність безпосередньо за об’єкти нашої власності. Постраждали школи, лікарня, дитячий садочок. Загалом атака обійшлася нам у близько мільйон гривень. Сподіваємося, що у цьому році наші люди не чутимуть вибухів. Маємо достатню кількість захисників у громаді – як неба, так і суші. Але ворог продовжує вигадувати нові методи обстрілів, аби обійти нашу систему захисту. Віримо у наших хлопців та не залишаємося осторонь, допомагаючи та підтримуючи.

– А що стосується негоди, яка вирувала у кінці листопада. Також були руйнування. Яких витрат це коштувало?

– Так, ми мали зірвані дахи у закладах освіти, будинках культури. Впав димоход на будівлі школи у Дмитрівці. Ремонт тільки цього об’єкту нам обійшовся у близько 400 тисяч гривень. Довелося ремонтувати обладнання кілійського водогону. Взагалі в Кілії була найгірша ситуація з негодою зі всього району. Нас увімкнули майже останніми в області. Допомагали нашим енергетикам і хлопці з Подільську, і з Арцизу, і з Ізмаїлу. Всі, хто закінчував у себе, їхали до нас. Ми теж не залишилися осторонь. Буквально садили ремонтників у наш трактор, завозили у поле до місць ушкоджень електроліній, адже своїми вишками вони не могли дібратися через те, що під снігом було в’язке болото. Разом з цим своєю технікою пробивали дороги, хоча це був обов’язок відповідних державних та обласних дорожніх служб, але вони до нас дуже довго добиралися, неможливо було чекати, адже потрібно було повертати людям світло якомога швидше. Бувало й таке, що хлопці лопатами розчищали замети. Наприклад, перед селом Трудове замет 20 метрів енергетики чистили вручну лопатами, доки трактори ще десь пробивали трасу. Ускладнювало це те, що люди попри чисельні прогнози все ж виїхали за межі міста, застрягли, створили затори.

– А чому так сталося, що навіть після усунення аварій на лініях ще понад добу не було води в місті?

– Вона мала з’явитися у першу чергу, адже усі сили були направлені на ремонт ліній, які забезпечують критичну інфраструктуру. Але під час ремонту бригада зробила перефазіровку. Світло з’явилося, ніяких проблем обладнання не показувало. Коли стали запускати систему, згоріли автоматика та насосне обладнання. Довго не могли зрозуміти причину, аж доки на ті ж дроти не впало дерево, і знову їх не обірвало. Як кажуть, нещастя допомогло. Вже тоді перепідключили як належить, але довелося ремонтувати обладнання. Через це випали на добу. Аби в місті була бодай якась вода, пустили запаси з резервуарів. На місто та мікрорайон СРЗ йшло самопливом, на ПМК підкачували генератором. Але люди, які довго не бачили води, розібрали резерв за кілька годин. Коли полагодили електроніку, сім годин тільки набирали РЧВ, після чого вже повноцінно подали напор на місто.

– Багато питань у соцмережах було про те, чому не вмикали генератори на водогоні, адже була інформація, що місто повністю ними забезпечено.

– Не все так просто. Аби працював водогін, потрібно запустити більше десяти генераторів – на першому, другому підйомах та на підкачках. Наразі всі точки забезпечені генераторами, окрім першого підйому, де має стояти найпотужніший. Ми його отримали від міжнародного фонду з Франції. Одразу його призначали Ізмаїлу, проте вони відмовилися, а ми, у свою чергу, попросили віддати його нам. Агрегат старий, 1987 року на 450 квт, але доволі хороший. Прийшов він повністю розібраним, зібрати власними зусиллями його не вийшло. Підключили фахівця, який під час збору виявив поломку однієї з плат. На нашому судоремонтному заводі взялися виливати нову деталь. Чекаємо, поки генератор доведуть до ладу. Проте уся енергонезалежна мережа вмикатиметься лише у крайніх ситуаціях, оскільки це захмарно дорого. Звичайно, ці витрати покриватиме міська рада, але це можливо тільки у випадку надзвичайної ситуації. Для роботи очисних споруд маємо мобільні генератори, які в разі заповнення каналізації будемо переміщувати між станціями відкачки. На такі випадки (сподіваємося, їх не буде) передбачили запас палива на п’ять діб, адже за цей період встигнемо зібрати сесію, аби схвалити поповнення резерву з огляду на ситуацію, що склалася.

– З яким бюджетом та якими викликами увійшли у новий рік? На вашу думку, чи буде він складнішим?

– Однозначно буде складнішим. І в тому році було складно з бюджетом – зустріли 2023-й з мінусом у 12 мільйонів. А у цьому році у громад ще й забрали ПДФО військових. Бізнес з початку війни працює дуже слабко, наповнювати бюджет немає звідки. Тож також входимо у 2024 рік з великим мінусом – 24 мільйони гривень, з яких 17 нам потрібно на енергоносії. Сподіваємося, нам вдасться їх закрити, та матимемо лише мінус 6. Остання цифра невелика, але розуміємо, що будемо жити в режимі дуже сильної економії. Якщо у тому році ще робили якісь тротуари, то у цьому дай Боже бодай запустити два останніх непрацюючих садочка (придбати модульні укриття, якщо їх схвалять на законодавчому рівні), ще конче потрібно закінчити ремонт у харчоблоці школи №4, адже діти не мають можливості харчуватися. Звичайно, розробляється Програма соціально-економічного розвитку, куди ми заплануємо деякі інші роботи та будемо сподіватися, що вдасться їх профінансувати. Зауважу, мова тут йде не про якісь популярні речі, а про найнеобхідніше та аварійне. Також претендуватимемо на кошти з вищих рівнів, подаючи заявки на участь в різних програмах, обґрунтовуючи наші потреби.

Також, незважаючи на війну, продовжуємо жити у ритмі реформ. По-перше, до нас приєднується Вилківська лікарня, що було необхідністю для того, аби виконати умову НСЗУ за кількістю пацієнтів, які мають обслуговуватися, щоб заклад був загальним. Нагадаю, нас пропонували приєднати до Саф’янівської лікарні, а у цьому випадку нашим закладом керували б з цієї громади. Вдалося цього уникнути. Проте отримали додаткове навантаження, адже тепер потрібно думати не лише про проблеми нашої КБЛ, а й керувати другим закладом, забезпечуючи нарівні потреби обох.

Також стикаємося з тим, що необхідно продовжувати оптимізацію освітніх закладів, адже, на жаль, маємо невтішну картину з кількістю школярів. Вже через шість років у деяких селах зовсім не матимемо набору у перший клас, дітки просто не народилися, тож маємо забезпечити комфортне навчання дітей в опорних закладах освіти.

Але! Прорвемося. Сподіваємося, наразі ми переживаємо найскладніший момент, а далі все налагодиться як у нас в громаді, так і по всій країні. Та хочу ще раз підкреслити, що, доки йде війна, ми не можемо собі дозволити дихати на повні груди і прагнути до розвитку, адже найголовніше – аби наше небо було мирним. А до цього має бути причетний кожен з нас.

– З приводу наших медзакладів. У минулому році ми писали про заборгованості по заробітній платні та можливість закриття акушерсько-гінекологічного відділення. Чи вдалося вирішити це питання?

– Почну з гарної новини – НСЗУ підписала пакети послуг, які надає наше акушерсько-гінекологічне відділення. Не буду поглиблюватися, яких зусиль нам це коштувало, але наразі загрози роботі закладу немає. Як я вже казав раніше, питання закриття може стати у випадку критичного зменшення народжуваності, але маємо надію, що цього не станеться.

З приводу заробітної платні – проблема, на жаль, поки ще не вирішилася. Усі медпрацівники не отримали кошти приблизно за півтора місяця роботи, адже з Кілійської багатопрофільної лікарні НСЗУ утримала 5,9 млн гривень. Це саме ті кошти, які призначалися на оплату праці. Частину боргу нам вдалося компенсувати з місцевого бюджету та шляхом економії, наразі залишилося 5 млн 195 тисяч гривень. З місцевого бюджету ми не маємо права їх компенсувати, тому проведено роботу з оскарження утримання, а також звернулися до профільних інстанцій та Одеської військової адміністрації про необхідність надання субвенції нашій лікарні. Напередодні Нового року з депутатами проголосували за виділення медикам премій, аби підтримати родини, та продовжуємо робити усе можливе, щоб кожен отримав заслужені кошти якомога скоріше.

– Ходять чутки, що у громаді цього року ростиме тариф на водопостачання та інші послуги, які надають комунальні підприємства. Чи дійсно варто готуватися до підвищення?

– На жаль, обставини змушують комунальні підприємства підняти тарифи. Зокрема на воду. Я розумію, що вона у нас і так не дешева. Хтось рівняє нас з іншими містами, наприклад, Рені, Татарбунарами, Ізмаїлом. Але там скважини, а у нас вода береться безпосередньо з Дунаю, яку надалі очищуємо та розподіляємо між абонентами. Це провокує великі енергозатрати, тож подорожчання електроенергії не може не відображатися на кінцевій вартості послуги. Також значно подорожчали пально-мастильні матеріали, а у поточному році двічі підійматиметься мінімальна заробітна платня (вже з січня та у березні). Наразі КП провело підрахунки та передало їх нам на розгляд. Також отримали попередження від Кілійського управління водного господарства, яке постачає воду у села нашої ТГ, що вони підіймають тариф. Звичайно, це спровокує підняття кінцевої ціни для споживача.

Окрім цього, отримали інформацію від КП “Житловий сервіс”, які сповістили про необхідність переглянути тариф на квартплату. Причини такі ж – ріст заробітної платні та інших ціноутворюючих тарифів. Ми довго тягнули з цим рішенням, намагалися тримати ціну шляхом дотацій з бюджету, але, як я вже казав, маємо надзвичайно складну ситуацію з коштами. Поки що перевіряємо доцільність розрахунків, али вже розуміємо, що і тут доведеться затверджувати зміни.

– У минулому році Кілія зазнала чимало незручностей через посилений рух великовантажного транспорту. Постраждали як комунальне майно, так і власність мешканців Кілії, які скаржилися на ушкодження будинків через надмірну вібрацію, спровоковану рухом. Чи є якісь рішення з приводу цього?

– Наразі кількість фур істотно зменшилася, але ми продовжуємо вести боротьбу з порушниками, котрі нехтують затвердженим маршрутом. Також намагаємося залучити фінансування на ремонт доріг, якими курсує великовантажний транспорт, адже ця вібрація відбувається саме через неприлаштованість або поганий стан дорожнього покриття. Зокрема це вул. Тараса Шевченка, Перемоги, Кубишкіна, Букова, Портова. Розуміємо, що у державі теж великі складнощі з бюджетом, тож намагатимемося власними зусиллями робити там, де це можливо. Наприклад, перекласти плити на вулиці Перемоги, адже зрозуміло, що виділення коштів на продовження капітального ремонту, який було розпочато у 2021 році, не передбачено. З приводу непридатної для руху вулиці Букова, яка веде до елеватору і порту, продовжимо звертатися у всі можливі інстанції, адже, окрім капітального ремонту, на який вже виготовлено проєкт, там неможливо нічого зробити.

– Не дивлячись на війну, в Кілію заходять нові інвестори. Зокрема добудовується п’ятиповерхівка по вулиці Богдана Хмельницького, яку тогоріч придбала приватна фірма у Одеської обласної ради. Чи відомо, коли в місті буде здано в експлуатацію нове житло? Хто ще з крупних інвесторів цікавиться містом?

– Я дуже радий, що з власником п’ятиповерхівки вдалося досягти домовленостей, аби він її не розбирав, а будував. Знаю, що у місті є попит на квартири, особливо у цьому районі міста. І що є переселенці, котрі хотять залишитися в Кілії, якщо знайдуть житло. За висновками експертів, цей будинок, не дивлячись на вік та простій без ремонту, є дуже міцним (там стінни 55 см). Забудовник буде все утеплювати мінватою, робити привабливий фасад з панорамними вікнами. Також, згідно з проєктом, за новими вимогами, там буде надійне укриття у підвалах. З приводу прогнозу щодо введення в експлуатацію поки що сказати важко, адже тільки недавно ми затвердили їм земельну ділянку, а попереду багато роботи. Проте власник намагатиметься закінчити якомога швидше. Сподіваюся, ціни на житло будуть лояльними, і у тому будинку, який ще донедавна не мав майбутнього, проживатимуть щасливі родини.

З приводу інших інвесторів, містом цікавилися такі мережі як “Епіцентр”, “Таврія-В”. Вони мають плани відкривати/будувати бізнес у нашому місті. Сподіваємося, що нічого не зміниться, та зі свого боку усіляко сприяємо появі нових робочих місць. Також радіємо, що попри нестабільну ситуацію у державі наші люди не бояться започаткувати новий малий бізнес. Наприклад, до нас приїхало подружжя з Арцизу, яке розпочало роботи зі створення в Кілії сучасного спортивного комплексу. Відкриваються магазини, кафе, готелі – це не може не радувати, адже це і податки, і робота для кілійців, і впевненість у завтрашньому дні. Запрошую усіх до співпраці – міська рада завжди підтримає нові ідеї.

– Дякуємо, пане Вячеславе, за змістовну розмову. Віримо у Перемогу та бажаємо наснаги у роботі.