Точка опори: у Білгороді-Дністровському втілили потужний проєкт, який витягнув з депресійного стану десятки жінок

У суботу, 16 грудня, у Білгороді-Дністровському відбулась завершальна зустріч у рамках проєкту  «Точка опори: соціалізація внутрішньопереміщених жінок на території Білгород-Дністровської міської громади». Протягом трьох місяців місцеві жительки та жінки з інших регіонів, яким довелося покинути свої домівки через війну, щотижня збирались та брали участь у різноманітних заходах. Організатором цього грантового проєкту виступила місцева громадська організація «Жінки Бессарабії», яка отримала підтримку на його реалізацію за результатами закритого конкурсу «Організаційний розвиток громадських організацій в умовах воєнного стану» від Спілки «Громадські ініціативи України». «Бессарабія INFORM» поспілкувалась із головою ГО «Жінки Бессарабії» Ганною Шиманською та особисто побувала на деяких цікавих заходах. З чого все починалось, і яку допомогу отримали жінки, розповідаємо далі.

Знайомство

Ганна Шиманська ─ громадська активістка, голова ГО «Жінки Бессарабії», юристка, депутатка районної ради. Про створення громадської організації замислювалась уже давно, та втілила своє прагнення уже після повномасштабного вторгнення.

«Ще з 2021 року у мене з’явилась ідея створити громадську організацію. На той час я працювала в органах місцевого самоврядування і тому бачила головну мету в сталому розвитку громад і локальних територій. Але, як то кажуть, руки не доходили до створення. Після початку масштабних воєнних дій, перебувала у постійному пошуку цільової аудиторії, тих, кому моя діяльність буде помічна та корисна. Всесвіт, мабуть, почув мене. У вересні 2021-го я брала участь у Всеукраїнському молодіжному обміні «Віднова:ЮА на Волині, де зустрілась із дівчиною з Миколаєва Наталкою. Ця зустріч стала знаковою для мене, адже Наталя була змушена покинути власну домівку і наразі проживає в одній з громад Бессарабії. Вже по поверненню додому, на Одещину, ми написали свій перший проєкт неформальної освіти для сільських дівчат «Вишкіл для дівчатОк», отримали невеличке фінансування від Одеської обласної організації ВГО «Комітет виборців України», через Громадський центр правосуддя, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів, та реалізували його. А потім вирішили, що це вона і є – наша цільова аудиторія – жінки: сільські, міські, дружини військових, військовослужбовиці, внутрішньопереміщені. Власне тепер ми намагаємось працювати по декількох напрямках. У нашій організації дві жінки ВПО, і вони, як ніхто, розуміють, у чому їх потреби», ─ наголошує Ганна.

Так разом з однодумицями дівчата взяли участь у конкурсі від Спілки «Громадські ініціативи України» за сприяння Національного фонду підтримки демократії (NED). Головною метою проєкту стала соціалізація внутрішньопереміщених жінок на території приймаючої громади.

«На жаль, у державі зараз немає системного підходу щодо захисту ментального здоров’я постраждалих від війни. Звичайно, надаються гуманітарна допомога, продукти харчування, медикаменти, засоби гігієни, але переважно громадський сектор забезпечує впровадження заходів, наприклад, з арттерапії, роботи з психологами тощо», ─ підкреслила очільниця ГО «Жінки Бессарабії».

На перших зустрічах, які пройшли у жовтні,  деякі дівчата навіть зізнавалися у тому, що з початку переїзду до приймаючої громади вони ні з ким не спілкувались, окрім родини (дехто покинув небезпечні території ще з початку вторгнення, а це вже півтора року!). Кожна жила у своїй так званій «бульбашці». А тепер вони отримали можливість і комунікувати з жінками, які опинились у подібній ситуації, і ближче познайомитися з місцевими мешканками, побутом та укладом життя нового для себе регіону.

Одним із перших в рамках проєкту був проведений психологічний тренінг «Як подолати стрес та прояви депресії», в якому брали участь як внутрішньопереміщені, так і місцеві жінки. Психологині Анні Равло вдалося достукатися до найпотаємніших куточків кожної з дівчат. Разом вчилися боротися зі своїми страхами, малювали своє дерево, працювали з метафоричними картками. Кожна поступово знаходила свої методи боротьби зі стресовими ситуаціями та намагалась окреслити нові для себе орієнтири у житті. Тренінг викликав просто шквал позитивних відгуків і, найголовніше, він показав потребу у подальшому проведенні подібних заходів!

Наприкінці жовтня «Жінки Бессарабії» організували для внутрішньопереміщених жінок майстер-клас від майстерні «Мальований півень». Разом із талановитими майстринями Мальованою Наталією та Півень Галиною долучилися до виготовлення ляльки-мотанки. Дівчата своїми руками  створили неповторних «травниць», яких залишили собі на згадку як оберіг. Майстрині під час спілкування зазначили, що весь заробіток із майстер-класів вони передають на підтримку української армії.

«Творчість ─ це те, що може підняти настрій і допомагає відірватися від негативних думок. Під час майстер-класу дівчата спілкувались, сміялись, розповідали про себе. Завдяки такій комунікації, вони дізналися, що в нашому місті є Центр, який займається плетінням маскувальних сіток для військових. Тепер вони залюбки долучилися до цієї справи і дуже раді, що взагалі дізналися про таку можливість. Так життя і спілкування між собою і спрямовує нас до свого шляху, до нових ідей та активностей», ─ розповідає пані Ганна.

Цікаво, насичено та дуже корисно пройшла зустріч жінок із лікарем акушером-гінекологом Радомиром Камалдіновим в рамках лекції-консультації «З турботою про жіноче здоров’я». Обговорювали питання, яких жінки часом соромляться, але спілкування проходило у надзвичайно невимушеній атмосфері. У формі відкритого діалогу разом із висококваліфікованим фахівцем розвінчували міфи про жіноче здоров’я та руйнували наявні стереотипи.

«Дуже легко і доступно молодий лікар відповів на всі хвилюючі питання. Було отримано багато дуже корисної інформації, зокрема про сучасні жіночі девайси. Зустріч пройшла просто на одному подиху, навіть не хотіли відпускати спікера», ─ ділиться організаторка.

Одним із проєктних завдань було посилення приналежності внутрішньопереміщених жінок до приймаючої громади. На думку Ганни Шиманської, цьому могло сприяти відвідування місцевого Краєзнавчого музею.

 «До нас приїхали жінки з Харківщини, Луганщини, Донеччини, Запоріжжя, Мелітополя, Херсона, Миколаєва. Всі ці регіони є особливими і мають свою ідентичність, як і Бессарабія. І тому нам хотілося наблизити їх та посилити їх зв’язок з цією громадою, тому що вони тут уже понад півтора року», ─ прокоментувала Ганна Шиманська.

У листопаді учасниці проєкту також взяли участь у тренінгу, який провів Михайло Мінчев, з відпрацювання навичок та алгоритмів надання домедичної допомоги при різних видах уражень.

Крім того, у листопаді пройшов ще один цікавий захід за участі психологині Анни Равло ─ «Мрій та дій!». Тут дівчата візуалізували майбутнє, створюючи карти бажань.

А в одну із субот провели мотиваційну зустріч з місцевими жінками-лідерками. На захід була запрошена гостя – волонтерка, підприємиця, голова Благодійного фонду «Ластівки Акерману» Аніта Тимошенко.

«Багато з наших дівчат не знали, що в нашому місті функціонує БФ «Ластівки Акермана». Аніта Тимошенко поділилась з усіма баченням, що ми маємо робити для перемоги, для підтримки себе, розповіла, як вона наповнюється ресурсом, що робить, аби поновлювати свої сили», ─ говорить голова ГО «Жінки Бессарабії».

Один із заходів для жінок Ганна Шиманська провела особисто ─ це був цікавий тренінг «Потенціал+». Йшлося про можливість жінок та громадських об’єднань брати участь у грантових проєктах та програмах.

«Ми говорили власне про додаткові можливості для посилення економічного і особистісного потенціалу жінок. Зокрема, в контексті грантових можливостей від національних та іноземних донорів, а також про можливості для жінок у складі громадських організацій», ─ зазначила організаторка.

Під час тренінгу розібрали структуру написання проєктної заявки, навчилися формувати мету, проблему. Дівчата пропонували свої ідеї. Одна з них ─ створення жіночого Хабу з дитячим куточком. Особливо ця ідея знайшла відгук у молодих мам, адже їм часто немає з ким залишати дітей, аби приділити час для себе, для свого саморозвитку. Спільно досягли певних домовленостей щодо подальшої роботи в даному напрямку, залучення нових учасників до подібних проєктів. Багато спілкувалися і про особистісне зростання.

Одним із найбільш потужних, а разом з тим серйозних заходів, стала фокус-група, під час проведення якої розробили пропозиції щодо забезпечення прав внутрішньопереміщених осіб на території Білгород-Дністровської міської громади.

«Ми обрали чотири пріоритетні напрямки. Напрацювали перелік заходів, послуг, які б могли реалізовуватися у громаді і закривати потреби ВПО. Ці пропозиції ми плануємо передати на розгляд до міської ради. Хотілося б, щоб це було підґрунтям для прийняття, можливо, міської цільової програми, яка б фінансувала хоча б частину таких послуг ─ групових зустрічей з психологом, інших базових потреб. Кожному не завадить така допомога», ─ наголошує Ганна Шиманська.

Під час завершальної зустрічі «Жіночий діалог» у роботі взяла онлайн-участь філологиня, професорка Інституту Івана Франка НАНУ Алла Швець, яка розповіла про джерела та становлення жіночого руху в Україні.

Більшість дівчат до останнього моменту не могли повірити, що проєкт підійшов до завершення. У всіх лунало одне питання: «А що ж ми будемо робити наступної суботи?».

Деякі зізнавалися, що участь у проведених заходах, спілкування з однодумицями просто «витягнули» їх із довготривалої депресії. Кожна із жінок  відкрила для себе щось нове, по-новому навчилася довіряти людям, зрозуміла, чого прагне від майбутнього. Цих жінок ─ різних за віком, сімейним становищем, з різних точок України, які змушені були покинути свої домівки, об’єднав цей проєкт.

Від його учасниць одна з дівчат ─ Світлана Шилова залишила проникливий відгук:

«Щиро вдячна Вам за заходи, проведені Вашою громадською організацією “Жінки Бессарабії”. Ви тільки плануєте створити Хаб, а я вам скажу, що жіночий клуб вже є. Оскільки завдяки вам ми збираємось кожну суботу та проводимо час з користю та з розвитком. Кожен з нас знайшов собі заняття до смаку: комусь сподобався майстер-клас з куклами-мотанками, особисто для мене були дуже цікаві заходи з написання грантових заявок та робота в фокус-групах для напрацювання пропозицій для органів місцевого самоврядування. Комусь актуальні були зустрічі щодо емоційно-психолохічної підтримки та захід жіночого здоров’я. Ви зуміли об’єднати жінок ВПО та місцевих. Ми соціалізувались та розширили коло своїх знайомств. Я вважаю, що мета та завдання проєкту, які були поставлені, досягнуті.  Ще раз Дякую Вам, було, думаю, цікаво та пізнавально, а також трішки сумно, що проєкт підійшов до фінішу. Але я думаю, що це не кінець, а початок щось більшого. Дякуємо!».

Своїм враженням про результати проєкту поділилась з «БІ» і його ініціаторка Ганна Шиманська.

 «Особисто я глибоко переживаю за цих жінок. Значний час я жила в Маріуполі, а тепер багато близьких мені людей змушені були звідти виїхати. Тож, як жінка, ставлю себе на їх місце і розумію, що їм потрібна така увага. Взагалі величезна проблема комунікації існувала ще до повномасштабного вторгнення. А зараз тим паче ─ спілкування відбувається переважно у віртуальному цифровому просторі. Думаю, що основна мета проєкту досягнута. Це настільки круто, що дівчата вийшли зі своїх «бульбашок», питають, що будемо робити у наступну суботу, готові долучатися до таких заходів. З кожним разом наші учасниці все більше розкривалися. Зараз вони відкрито спілкуються, посміхаються. Разом ми вдосконалюємося, стаємо сильнішими. Я думаю, що ми перші, принаймні на території цієї громади, втілили такий проєкт. Дякуємо партнерам, які надавали приміщення для проведення зустрічей, і донорам, завдяки яким ми могли оплачувати деякі послуги. Хочу наголосити, що ми відкриті абсолютно для всіх, адже психосоціальна і психоемоційна підтримка зараз необхідна кожному. І не тільки жінкам, а й чоловікам. У планах на майбутнє ─ масштабування попереднього проєкту для дівчаток, як особливо уразливої категорії в умовах війни. Хочемо його поширити не на одну, а на три-чотири громади. Наразі шукаємо фінансування. Допомога, комунікації, психоемоційне розвантаження ─ ці напрямки залишаються у нас в роботі. І, звичайно, плануємо надалі розвивати свою громадську організацію. Ми ще молода ГО, навіть року немає, тож будемо напрацьовувати стратегію розвитку, програми і таке інше. Роботи ще багато», ─ ділиться пані Ганна.

Безперечно, подібні проєкти є надзвичайно важливими, тож сподіваємось, що це далеко не останній такий досвід у Бессарабії.