Про роботу в умовах війни та нові виклики ─ в інтерв’ю з головою Білгород-Дністровської районної адміністрації Василем Самокишем

Незадовго до повномасштабного вторгнення Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію очолив новий голова ─ Василь Петрович Самокиш. Маючи великий досвід роботи у державних структурах, очільник району планував роботу, направлену  на подальший соціально-економічний розвиток Білгород-Дністровщини, посилення спроможності громад, залучення інвестицій. Та пройшло трохи менше чотирьох місяців, і країну охопила страшна подія ─ повномасштабна агресія з боку рф. В яких умовах довелося працювати, які пріоритетні завдання виконували, та як забезпечували і продовжують забезпечувати життєдіяльність району ─ в ексклюзивному інтерв’ю «Бессарабії INFORM».

─ Дякую Вам, що знайшли час поспілкуватися. Після початку повномасштабного вторгнення районні державні адміністрації отримали статус військових. Що на сьогодні входить до повноважень РВА?

─ Доброго дня. Дійсно, ранок 24 лютого 2022 року,  коли почалась повномасштабна російська агресія, шокував всю Україну. Це зумовило багато нових викликів та випробувань для всіх ─ і для більшості громадян, і для волонтерів, для багатьох людей, які  пішли захищати нашу країну, нашу землю. І це був дуже відповідальний момент для держслужбовців, коли державні адміністрації набули статусу районних військових адміністрацій. Перше завдання, яке перед нами було поставлене і яке ми також для себе визначили, ─ районні військові адміністрації повинні згуртувати біля себе всі органи державної влади для належного і повного функціонування всіх інституцій. До цього досить відповідально поставилися і всі керівники територіальних громад, правоохоронні органи, органи державної влади. Для координації дій ми збирали наради за окремими напрямками діяльності, зокрема, де були присутні тільки військові і правоохоронці. Окремо спілкувались з податковою, казначейською службами. Головне завдання для нас було ─ згуртуватися, забезпечити життєдіяльність району, адже наші люди, населення мало відчувати, що є люди, які тримають ситуацію на контролі у кожній сфері, знаходячись на своїх посадах. Приємно, що всі керівники територіальних громад, а їх у нас 16, залишились на своїх місцях, ніхто не покинув свою громаду, ніхто не втік і від самого початку й до сьогодні залишаються на місцях та несуть відповідальність за своїх мешканців.

─ Знаю, що на початку повномасштабного вторгнення районна адміністрація працювала у прямому сенсі 24/7. У якому режимі зараз працює орган? Чи стало легше, порівняно з минулим роком?

─ Адміністрація і зараз працює 24/7, але тепер уже є відпрацьовані механізми роботи,  налагоджені певні алгоритми. Кожен знає, хто за що відповідає, кожен працює за своїм напрямком і знає, які завдання і як потрібно виконувати. Це був серйозний виклик для всіх. Ми ніколи раніше не жили і не працювали у такий складний час і у таких умовах. Дуже сподіваюсь, що військові дії скоро закінчаться, наші люди повернуться додому, але поки триває воєнний стан,  працюємо 24/7. У нас багато важливих напрямків: працівники адміністрації відповідають і за цивільний захист, і за роботу з внутрішньо переміщеними особами, і за ряд інших питань. Але люди сьогодні працюють згуртовано і, коли стаються надзвичайні події – чи то обстріли, чи то погіршення погодних умов (як нещодавно було у нас в районі) – вони знаходяться на місцях і роблять усе від них залежне. І минулого разу також ─ терміново зібралась комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, люди були на місцях, працювали. Зауважу, що кожен належно ставиться до своїх обов’язків. Також 24/7, як і було, але кожен уже знає вимоги, кожен уже розуміє зону своєї відповідальності.

─ Через військові дії до району поступово стали переїжджати люди з інших територій. Як зараз ведеться робота з внутрішньо переміщеними особами? Скільки на території району зареєстровано таких людей? Яка громада прийняла найбільше?

─ Наразі на території району більше шести тисяч внутрішньо переміщених осіб.  Найбільшу кількість прийняли Білгород-Дністровська, Саратська, Татарбунарська, Шабівська громади. Це спричинено тим, що люди, які до нас приїхали, шукають для тимчасового проживання громади, де є більше можливостей, зокрема для розвитку дітей, де є школи, медичні заклади. Тому великі громади прийняли до себе більше таких людей, але внутрішньо переміщені є майже в усіх громадах. З ними працює центр зайнятості, дехто уже працевлаштувався. Є й такі, що працюють дистанційно за основним місцем роботи, якщо роботодавець дає таку можливість.

─ За Вашими спостереженнями, з яких регіонів до нас приїжджають найбільше?

─ Приїжджають з Херсонської, Донецької, Харківської областей. З територій, де відбуваються бойові дії. Люди виїжджають, покидають свої домівки, і до них необхідно ставитися з розумінням, надавати допомогу, адже дехто взагалі виїхав без нічого. Є випадки, коли потрібно навіть відновлювати документи. Проте у громадах уже знають, що і як треба робити. Є й інші ситуації, коли люди приїжджають до нашого району, але не мають потреби ставати на облік чи отримувати допомогу. Тому кількість ВПО може бути більшою.

─ При РВА створені Рада з питань ВПО, гуманітарний штаб. Наскільки, на Вашу думку, ефективна їх робота?

─ Гуманітарний штаб дійсно створений і працює. Ми отримуємо гуманітарну допомогу з обласного гуманітарного штабу і передаємо її на громади. Продукти харчування та інші першочергові речі передаються одразу, оскільки люди розраховують на цю допомогу, вона їм потрібна. Загалом, у громадах задоволені роботою гуманітарного штабу, скарг не було, і працює він доволі ефективно. Визначені відповідальні особи за приймання, зберігання та видачу допомоги. Все контролюється. Обласним гуманітарним штабом зазвичай уже визначені розрахунки на кожну громаду, виходячи з кількості ВПО та їх потреб. Працівники районного гуманітарного штабу формують цю допомогу для кожної громади та передають її на місця. Ми наголошуємо і керівникам громад, щоб вони теж тримали на контролі і роздачу, і мали інформацію про потреби людей. Наразі при адміністрації працює і Рада з питань ВПО, в управлінні соціального захисту населення визначені працівники, які виключно відповідають за роботу з цією категорією людей. Вони виїжджають безпосередньо до місць проживання, також обробляють інформацію про потреби людей, намагаються допомогти. Гарним прикладом компактного проживання є Старокозацька громада, де для внутрішньо переміщених осіб створили всі необхідні умови. Кожен з них потребує до себе уваги, і допомагати необхідно по максимуму. Зі свого боку я іноді налаштовую, іноді навіть вимагаю, щоб керівники громад знали кожну людину на своїй території, її потреби та ставилися до їх проблем, як до  власних. У районній адміністрації функціонують «гарячі» лінії, куди можуть звернутися внутрішньо переміщені, але дотепер не чув про проблеми, які б не могли вирішити на рівні керівників громад.

─ Як зараз взагалі відбувається співпраця з органами місцевого самоврядування, зокрема з головами територіальних громад?

─ Кожен орган влади створений для того, щоб працювати, ─ і державне управління, і місцеве самоврядування. Всі повинні діяти в рамках своїх повноважень, згідно із законами. Там все чітко визначено. Комунікація є з усіма, але, звичайно, люди всі різні, у кожного свої проблеми. Я намагаюсь кожного вислухати і допомогти. Якщо не можу допомогти на своєму рівні, то ставлю це питання на рівень обласної військової адміністрації. Зазначу, що керівник повинен буди прикладом для всіх своїх підлеглих і колег. Наша задача сьогодні, щоб робота в органах місцевого самоврядування,  в органах державної влади була чітка, зрозуміла, відповідальна і консолідована. Вдячний керівникам громад за те, що вони залишились на своїх місцях, не покинули все у такий непростий час. Всі пам’ятають, як в перші дні агресії були перебої з паливно-мастильними матеріалами, з деякими продуктами харчування. Але разом ми робили все, що потрібно, аби забезпечити життєдіяльність району і потреби наших жителів. У нас район великий, а люди працьовиті. І мені дуже приємно, що дуже багато людей згуртувалось.

─ Яка зараз ситуація у громадах?

─ Якщо, наприклад, говорити про економічні питання, то наші громади завжди забезпечували виконання бюджету.  Звичайно, у деяких громад існують з цим проблеми, але на те є об’єктивні причини. Це стосується тих, де великою складовою економічного розвитку є туристичний та санаторно-курортний напрямок, ─ Кароліно-Бугазька, Сергіївська. Зараз у цих громадах не працюють бази відпочинку, більшість закладів громадського харчування, інші суб’єкти господарювання. А в цілому район бюджет виконує – і це основне, бо це кошти, які йдуть на вирішення соціальних проблем. У нас дуже багато ВПО, і це також додаткове навантаження на бюджети громад.

─ На початку воєнного стану постало питання про облаштування укриттів, особливо у закладах освіти. Що змінилося за цей час, чи всі заклади мають змогу забезпечити очне навчання?

─ Сьогодні освітній процес іде, майже всі школи працюють в очному режимі. На жаль, є школи, де немає укриттів. Деякі громади здійснюють підвіз учнів до навчальних закладів з укриттями. Та, насправді, дуже багато зроблено, щоб освітній процес відбувався в очному режимі. Це питання знаходиться на контролі у Президента України, в очільника ОВА Кіпера Олега Олександровича. Тут без перебільшення можу сказати, що у нас відділ цивільного захисту працює точно 24/7, особливо перед початком навчального року. На даний час у школах забезпечено очне навчання на більш як 95%, у дитячих садочках поки що ситуація складніша. Деякі громади виходять із ситуації, забезпечивши двозмінну роботу. Тож навчальним процесом охоплені 100% дітей району. Крім того, діти з числа внутрішньо переміщених також можуть бути зараховані до місцевих шкіл, якщо є таке бажання. Інші продовжують навчання у своїх закладах дистанційно.

─ Чи є громади, які облаштовували укриття «з нуля»?

─ Є громади, які активно працювали, збільшували кількість уже існуючих захисних споруд. Наприклад, Саратська громада. Вони повністю відновлювали закинуті підвальні приміщення, щоб ті відповідали критеріям як найпростіші укриття. Тепер при сигналі «Повітряна тривога» діти можуть вчитися. У Лиманській громаді зроблено укриття досить якісно. Хороше укриття в дитячому садочку тієї ж Саратської громади. Але стараються всі.

─ Зараз на слуху питання, яке знаходиться, у тому числі, на контролі очільника Одещини Олега Кіпера, про недоцільне використання коштів з місцевих бюджетів, оголошення непотрібних під час війни тендерів. Нещодавно обласна комісія призупинила декілька таких тендерів у районах. Чи потрапили якісь громади Білгород-Дністровського району до цього переліку?

─ Є така комісія на рівні обласної військової адміністрації. Її очолює заступник голови ─ Кропива Сергій Васильович. До складу входять правоохоронні органи, представники ОВА, громадськість. І ця комісія вивчає і розглядає, які закупівлі, які тендери проходять. На засідання викликають всіх голів районних адміністрацій та декількох громад раз на два тижні. По нашому району було кілька питань, на погляд комісії вони були не першочерговими. У свою чергу керівники громад намагаються відстояти, довести першочерговість. Але треба розуміти, що все це зроблено не для того, щоб комусь щось заборонити, а для того, щоб якомога більше матеріального ресурсу направити для військових потреб, на захист нашої землі, на передову. Якщо ми там переможемо, потім і тут все зробимо. Всім керівникам громад з розумінням треба підходити і, якщо це не критично, то напевно можна почекати, відтермінувати. Але якщо це укриття, необхідні придбання для медичної сфери, критичної інфраструктури, то ні у кого не виникає питань, але якщо не завищена ціна закупівлі. Адже бували і такі випадки, що закупівлі першочергові, але завищена ціна. За цим теж треба слідкувати. Декому, можливо, це не подобається, але хочу, щоб всі розуміли: сьогодні йде війна, і треба забезпечувати тих, хто захищає нас там, на передовій.

─ Нещодавно у нас в області, зокрема й на Білгород-Дністровщині, сталась надзвичайна ситуація, спричинена погіршенням погодних умов. Як вважаєте, наскільки вдалося впоратися з цією ситуацією?

─ Дійсно, була надзвичайна подія. Всі служби при підготовці до надзвичайних ситуацій звітували, що повністю готові. Проте в роботі часом виявляються ті проблеми, які неможливо було перебачити завчасно. У нас і сьогодні (27 грудня – ред.) була нарада з керівництвом ДТЕК області, громадами, до цього – зі Службою відновлення та розвитку інфраструктури, Службою місцевих доріг щодо вирішення проблемних питань, які ми виявили під час попередньої негоди. Було дуже багато пропозицій щодо покращення готовності. Може й не потрібно буде, але у будь-якому випадку ми маємо бути готовими. Кожен повинен знати, де він буде працювати, на яких ділянках. Маємо розуміти, яка техніка і де буде задіяна. Білгород-Дністровський кущ найбільше постраждав, порівняно із Саратським і Татарбунарським. Вдячний, що долучилися до ліквідації наслідків негоди багато людей ─ підприємці, військові. Аграрії своєю технікою допомагали розчистити центральні магістралі. Багато людей опинились у сніговому полоні, треба було їх рятувати. Хоча всіх попереджали за декілька діб, але прикро, що не тільки водії легкових авто, а й деякі перевізники знехтували попередженнями. Як наслідок ─ автобуси потрапили в замети, довелося їх витягати. Велика проблема була із електропостачанням. Були випадки, коли у людей не було світла по 8-9 діб (це були уже поодинокі випадки, але справді відбулось дуже багато обривів на електромережах). До вирішення найбільш критичних проблем підключились і обласна адміністрація, і керівництво ДТЕК, які надали допомогу з інших районів, щоб відновити електропостачання. Наразі чітко визначилися, хто за що відповідає, за які ділянки доріг та інше.

─ Розкажіть, наскільки забезпечений район на випадок блекаутів?

─ Дуже важливе питання. Наші громади, вся критична інфраструктура, медичні та освітні заклади забезпечені електрогенераторами і запасами паливно-мастильних матеріалів. В цілому громади готові. Зрозуміло, що можуть виникати позаштатні ситуації, і люди можуть бути незадоволені відсутністю світла. Але живемо в таких реаліях, в умовах війни. Для нас найголовніше, щоб працювали лікарні, школи, житлово-комунальний сектор. Сподіваюся, що нам не доведеться пережити блекаут, але ми готові. Дякую нашим військовим, які захищають нас. І хочу, щоб усі зрозуміли, що бути у своїх домівках, навіть без світла, – це зовсім не те, що бути на передовій. Це велика різниця. І маємо дякувати нашим захисникам, які виборюють Перемогу.

─ Наскільки змінилось соціально-економічне становище району протягом воєнного стану, адже раніше Білгород-Дністровський район посідав лідируючи позиції на Одещині?

─ Район економічно забезпечений. У цьому році доволі непоганий врожай, завдяки чому ми займаємо лідируюче місце по області. Я дякую нашим аграріям, які, незважаючи на тяжкий час, незважаючи на те, що багато працівників були мобілізовані і зараз захищають нашу землю, ─ посіяли і зібрали гарний урожай. Були певні проблеми з реалізацією продукції, але це питання вирішується поступово. Розумію, що є зниження деяких напрямків економічної діяльності, проблема є.  Був малий бізнес, а зараз багато хто припинив підприємницьку діяльність. А кожен бізнес ─ це і забезпечення своєї родини, і розвиток економіки. У нас було багато підприємств, які сьогодні не працюють. Є курортні території, що мають багато земель рекреаційного призначення і використовувалися для відпочинку, оздоровлення. Сьогодні більшість суб’єктів господарювання на тих територіях не працюють, адже це вже питання безпеки.  Якщо там були обстріли, хто ж може запросити людей на відпочинок? Туристичний бізнес сьогодні в районі майже не працює, можемо сказати це відверто. І це дійсно позначилось на економіці. Впевнений, коли закінчиться війна, люди відновлять і роботу, і економіку. Я теж хочу, щоб все працювало, щоб наповнювались бюджети, щоб кошти йшли на розвиток громад. Але все це буде після нашої перемоги.

─ Чи реалізуються в районі якісь державні програми?

─ Сьогодні ведеться серйозна робота по меліорації. Наші землі дуже потребують зрошення. Раніше постачальником овочів був Херсонський регіон, а сьогодні цей напрямок повинен реалізуватися в інших районах. Тож зрошення земель є дуже важливим, щоб отримати хороший урожай. Держава надає водокористувачам гранти для відновлення або проведення нових меліораційних мереж. Також аграрії користуються кредитуванням в рамках державних програм. Люди працюють там, де є бажання розвиватися.

─ Безумовно, у порівнянні з іншими регіонами нашої країни, у нас набагато менше руйнувань внаслідок ворожих атак, проте, на жаль, вони є. Яка ситуація з відновленням пошкоджених об’єктів?

─ Постраждали у нас найбільше Кароліно-Бугазька і Сергіївська громади. Всі ми пам’ятаємо, який серйозний обстріл був у Сергіївській громаді минулого року (1 липня 2022 року – ред.), коли загинуло багато людей. Були пошкоджені будинки, а 23-й будинок по вулиці Чорноморській більше всього постраждав. Сьогодні там ідуть роботи. Служба відновлення уклала договори з підрядною організацією, а до кінця 2024 року мають бути завершені всі відновлювальні роботи. Тим об’єктам, що постраждали менше, надавалась допомога від ОВА, іноземних компаній, від територіальних громад. Цього року у даній громаді постраждало ціле село Чабанське. За сприяння начальника обласної адміністрації Олега Кіпера було виділено десять мільйонів на його відновлення. По Кароліно-Бугазькій громаді робота ведеться. Проблеми можуть виникати лише по тих об’єктах, де взагалі немає жодних документів, і не зрозуміло, що там було до руйнування. По інших, де все належно і законно оформлено, комісія складає акти, потім передає їх до відповідної електронної системи на відновлення. Такі комісії створені в усіх громадах і відпрацьовують кожну заяву. Робота йде, може не зовсім так, як нам усім хотілося б. Проблеми є. Не можу сказати, що у нас все так добре. Але для того ми й працюємо, щоб вирішувати проблеми і допомагати людям.

─ Ви стали головою незадовго до початку повномасштабного вторгнення, пройшли непростий дворічний шлях. Якби Ви знали тоді, що станеться вторгнення, чи погодились би Ви на цю посаду?

– Питання дуже цікаве. Я все життя працював в державних органах, і все життя намагався людям допомогти. І коли запропонували цю посаду, я погодився. Ніхто не знав, що буде війна. Я можу сказати одне: якщо б знав, я б все одно погодився на цю посаду. Вважаю себе відповідальною людиною, і мені приємно, коли я можу допомогти. Але людині завжди треба казати правду. Якщо навіть неможливо щось вирішити, треба говорити правду, не давати хибних надій. Але дуже приємно, коли я можу зробити те, що мені під силу. І я готовий працювати доти, поки в моїй роботі, у моєму досвіді є потреба. Вважаю, що керівник, якщо він погодився, то повинен працювати. З перших днів, відтоді як приступив до виконання своїх обов’язків, я побачив, що колектив працьовитий, професійний. Вважаю, що зробив правильний вибір, а керівництво і люди вже самі дадуть оцінку моїй роботі.

─ Як Ви ставитеся до критики?

─ Сприймаю критику нормально і намагаюсь реагувати на критичні зауваження, якщо вони конструктивні. Кожна людина має помилки ─ це нормально. Треба прислухатися, адже інколи людям видно те, що сам не бачиш. Буває, звичайно, що люди просто незадоволені, коли якісь їх питання неможливо вирішити. Але на критику у будь-якому разі потрібно реагувати правильно, робити висновки. Можливо треба щось змінювати. Людина має вчитись вже життя. Хочу, щоб фахівці, з якими працюю, приходили з новими ідеями, пропозиціями. Завжди потрібно рухатися, життя не стоїть на місці, все змінюється, тож і нам не потрібно бути у застої.

─ Наостанок, що б Ви хотіли побажати нашим читачам у Новому році?

─ Знаєте, напередодні Нового року хочу, по-перше, подякувати нашим військовим за те, що вони захищають нашу землю, захищають наших людей. Я їм  бажаю міцного здоров’я і скорішої перемоги! Мешканців району також хочу привітати з прийдешніми новорічними святами. Щиро бажаю здоров’я,  благополуччя, затишку в кожній родині! Вітаю з Новим роком! Перемоги! Слава Україні!

─ Дякую Вам за таку цікаву бесіду, за відверті відповіді. Вас також вітаємо з прийдешніми святами! Всього найкращого, перемоги та Миру!