Стежками осіннього Аккерману ─ фоторелаксація

Осінь цього року радує Бессарабію теплими сонячними днями. Не виключенням є і стародавнє місто Білгород-Дністровський. «Бессарабія INFORM» запрошує своїх читачів ─ мешканців цього прекрасного міста, гостей, тих, хто ще жодного разу не був тут, та усіх аккерманців, хто через війну наразі знаходиться далеко, пройтися осінніми вуличками та місцями Аккерману.

Гуляти стежками цього невеличкого міста теплими жовтневими днями ─ справжня насолода для душі. Йдемо тихими затишними місцями. Десь на деревах листя вже втратило свою зеленобарвну яскравість, деяке навіть пожухло, а де-не-де ще збереглась соковита зелень, яка й досі радує око.

Проходимо повз маєток Ярошевича. Дивлячись на цю колись дуже гарну будівлю, серце охоплює сум. Занедбаний, закинутий будинок, де колись вирувало життя. Осінь життя поєдналася із осіннім настроєм природи.

До речі, маєток Ярошевича має надзвичайно цікаву історію. Садибу побудували ще у 1890 році князі Волконські за проєктом молодого архітектора Києво-Печерської лаври Євгена Єрмакова. Далі доля маєтку склалась так, що його придбав великий аккерманський підприємець ─ Алоізій Ярошевич. Під час румунської влади в Бессарабії у будівлі знаходилась філія румунського банку, а після встановлення радянської влади тут розташували дитячу лікарню. Вона працювала до початку 90-х років, а тому багато старожилів ще пам’ятають ті часи. І от зараз ─ маєток Ярошевича поступово перетворюється на руїни…

Йдемо далі ─ нас вітає Михайлівський сквер. Багато суперечок стосовно нього останнім часом відбувається між мешканцями та можновладцями. Проте зараз не про це. Навіть попри всі негаразди, сквер є одним із найулюбленіших місць відпочинку аккерманців та гостей міста. Мало хто з місцевих мешканців не має світлин поруч із колись працюючим фонтаном або біля ротонди. Цікаво, що сквер був заснований лише на початку XX століття. До цього,  у XIX столітті, на його місці знаходилася площа з торговельними рядами. У той період вона мала назву Сніжковська на честь повітового судді Федіра Сніжкова. За румунської влади сквер називали Громадський сад. Надалі ─ його обгородили решітчастим парканом та збудували ротонду, в якій вечорами на вихідних грав духовий оркестр. У радянський період це місце отримало назву парк леніна, а у 2016 році в процесі декомунізації сквер було перейменовано у Михайлівський.

Крокуємо Михайлівською вулицею. На обрії ─ води Дністровського лиману. Справжня його краса ─ не лише восени, а у будь-яку пору року. Та зараз він надзвичайно тихий, наче вже підготувався до прийдешніх холодів. Ця тиша заспокоює та навіює спогади ─ з дитинства, юності, з мирного життя.

Аккерманці часто кажуть, що всі дороги міста ведуть до Середньовічної фортеці. Велична і незламна стоїть перлина Білгород-Дністровщини. Сонце вже сідає за обрій, наче ховаючи від сторонніх очей всі таємниці багатовікової історії цієї пам’ятки архітектури.

Білгород-Дністровський наповнений запахом осені, тут на кожному кроці «горять» дерева різних неповторних кольорів. Їх розмалювала своїми унікальними фарбами природа.

Від кожного куточку цього українського міста віє чарами та магією. Так було завжди, так буде й надалі!