Нацпарк “Тузлівські лимани” виграв суд проти Білгород-Дністровської районної ради, захистивши свою територію від “дерібана”

П’ятий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення Татарбунарської районної ради про розширення меж села Приморське. Зараз село знаходиться на території Білгород-Дністровського району, тому одним з відповідачів була Білгород-Дністровська районна рада. В цьому документі особо цінні землі Національного природного парку «Тузлівські лимани» були включені в межі населеного пункту.

Як повідомила громадська організація “Зелений лист”, йдеться про рішення яке ухвалила Татарбунарська районна рада 19 червня 2020 року. Тоді площу території села було формально збільшено у два рази – з 496 гектарів до 1 тисячі 101 гектара.

У межі села потрапили, зокрема, землі державної власності, що знаходяться на території Національного природного парку “Тузлівські лимани”: акваторії лиману Малий Сасик, частини території Піщаного пересипу (29-31 км), ділянки прибережної захисної смуги лиману Малий Сасик біля курортної зони Расєйка.

Частина цих територій входить до водно-болотних угідь міжнародного значення та знаходяться під захистом Рамсарської конвенції.

Як зазначили у ГО “Зелений лист”, апеляційний суд підійшов до розгляду цієї справи неформально. Про це свідчить, наприклад, такий факт: на першому засіданні в вересні 2022 року судова колегія за власною ініціативою вирішила витребувати у Міністерства юстиції та Державного кадастру графічні матеріали щодо села Приморське до прийняття оскаржуваного рішення та після нього, а також інформацію про те, чи було зареєстроване право територіальної громади села Приморське на цю землю. Також судом детально проаналізовано усі доводи позивачів та відповідачів, а при ухваленні рішення використано не лише українське, а й міжнародне законодавство, зокрема, практика ЄСПЛ та Орхуська конвенція.

Наприклад, колегія суддів не взяла до уваги аргументи відповідача – Білгород-Дністровської районної ради – стосовно того, що земельна ділянка площею 25843 га не знаходиться у Нацпарку “Тузлівські лимани” ні у власності, ні у користуванні, тому права Нацпарку не порушені й він не мав підстав звертатись до суду. В обґрунтування заперечень відповідач послався на Указ Президента України №1/2010 “Про створення національного природного парку «Тузловські лимани»”. Згідно з Указом, до території Парку включено 27865 га земель державної власності, а саме: 2022 га земель запасу (у тому числі 316,831 га земель піщаної коси Чорного моря та 1705,169 га земель водного фонду (частина лиманів Шагани, Алібей та Бурнас), що надаються парку в постійне користування, і 25843 га земель (у тому числі 3233,18 га земель запасу), 541 га земель, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Саратське лісове господарство», 21186,03 га земель водного фонду (частина лиманів Шагани, Алібей, Бурнас, а також лимани Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джантшейське) та 882,79 га прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 м, протяжністю 44,14 км), що включаються до складу парку без вилучення.

Відповідач вважає, що Указ та наступні рішення Одеської обласної державної адміністрації надали Нацпарку виключно право користування земельною ділянкою площею 2022 га, але не всією землею площею 27865 га. Щоб спростувати це твердження, судова колегія детально проаналізувала Земельний Кодекс України, Закон України “Про природно-заповідний фонд”, а також Орхуську конвенцію. Колегія наголосила на тому, що відповідно до Орхуської конвенції громадськість має право оспорювати порушене національне законодавство у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих конвенцією. До національного законодавства стосовно довкілля судді віднесли приписи нормативно-правових актів щодо утримання диких тварин в неволі чи в напіввільних умовах.

Також, на думку суддів, рішення з розширення меж села Приморське безумовно підлягало стратегічної екологічної оцінке – як документ державного планування та містобудування, але Татарбунарська районна рада цього не зробила. Рішення було прийняте без урахування інтересів як власника державних земель, так і Нацпарку, який був створений та наділений Державою Україна повноваженнями та функціями по управлінню наданими землями та здійснення на цій території правоохоронної діяльності.

Крім того, колегія прийшла до висновку, що у Татарбунарської районної ради не було повноважень та підстав розпоряджатись державним майном. Апеляційний суд вважає районну раду “неналежним суб’єктом” для прийняття такого рішення. Тому, за висновком суду, рішення про збільшення меж села Приморське прийняте Татарбунарською районною радою не на підставі Законів України, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначений Конституцією та Законами України, воно необгрунтовано, не пропорційно, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішень, у зв’язку з чим не может вважатись законним та підлягає скасуванню.

“На жаль, держава в особі Одеської обласної державної адміністрації, яка формально проходила в цих двох стратегічних справах як третя особа, ніяк свою позицію не визначила, її представники в суді відмовчувалась, ніби їх не цікавить доля особливо цінних територій. Це не дивно, бо між керівництвом Одеської ОДА та керівництвом Нацпарку “Тузлівські лимани” існує серйозний конфлікт. Директорка Нацпарку Ірина Вихристюк та її заступник Іван Русєв разом зі співробітниками парку протистоять корумпованим обласним та районним чиновникам, які багато років “кришують” браконьєрів або безпосередньо беруть участь у тіньовому розподілі найціннішого ресурсу Причорномор’я – землі”, – підсумували природоохоронці.