Про Зміїний, специфіку роботи, дії військових регіону і не тільки: напередодні роковин війни голова Одеської ОВА дав розлоге інтерв’ю

Двадцать четвертого лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення Росії. Рік триває війна. Напередодні цієї трагічної дати начальник Одеської обласної військової адміністрації, полковник Максим Марченко дав ексклюзивне інтерв’ю газеті “Вечірня Одеса”. Текст колег публікує “Бессарабія INFORM” без змін. 

По-перше, ми поцікавилися, що очільник регіону відчуває, думаючи про річницю війни та згадуючи прожитий рік?

— Я ніколи не прив’язуюсь до жодних дат, — відповідає Максим Марченко. — Максимально концентруюся на завданнях, які саме сьогодні обумовлені військовим вторгненням. Більшість із них вимагають швидкого реагування та мають бути вирішені миттєво. А згадуючи прожитий рік, я не думав, що ненависть до рашистів буде більше, ніж вона є, але вона в мене зростає кожного дня.

— До повномасштабного вторгнення було ще 8 років війни на Донбасі, у якій ви брали участь. Чи було тоді передчуття, що російський агресор ризикне розпочати відкриту війну?

— Рашистські офіцери і солдати з 2014 року воюють на Донбасі, ключові командні посади займали кадрові російські офіцери та генерали, або вони представлені кураторами до молодшої ланки. Деякі лідери світової спільноти відмовлялись вважати це відкритою війною, і це було помилкою. На той час я не вважав, що рашисти наважаться на повномасштабний наступ, але на початку 2022 року, аналізуючи ЗМІ та інформацію з різних джерел, я розумів, що вони готуються до таких дій.

— 3 1 березня ви очолюєте Одеську обласну військову адміністрацію. Наскільки несподіваним виявилося це призначення? Згадайте свої перші адміністративні та організаційні рішення на цій посаді.

— Воно було дуже несподіваним. Вночі мені зателефонували, вранці я вже їхав до Одеси, щоб приступити до виконання своїх обов’язків. Першим важливим рішенням було клопотання перед Генштабом щодо ініціювання створення ще одної бригади територіальної оборони в Одесі, як місті-мільйоннику. Ця бригада і зараз виконує завдання у найгарячіших точках на передовій. Дуже важливим в той час було забезпечити всім необхідним не тільки підрозділи ТРО, а і решту наших військових, пункти постійної дислокації, які знаходяться на Одещині. Важливу роль в цьому також відіграли волонтери і прості мешканці, які віддавали останнє на фронт.

— У чому виявилася специфіка Одеської області в умовах війни? Чи має регіон якісь особливості порівняно з іншими регіонами України, які вам довелося враховувати при ухваленні рішень?

— Завдяки ЗСУ противник не зміг дістатися Одеської області. І нашим основним завданням було допомагати іншим областям, в яких йшли активні бойові дії. Це продукти харчування, майно, вода та ремонтні бригади. Мені важко порівнювати Одеську область із іншими областями. До того, як мене назначили, я обіймав лише військові посади. Але зараз я розумію, що певна специфіка є.

— Які дні виявилися найскладнішими? Початок війни, наступ агресора на Миколаїв, загроза висадки десанту? Або ракетний обстріл, яким ворог намагався знищити критичну інфраструктуру нашого регіону?

— Всі дні по-своєму складні. Я с самого початку казав, що висадка ворожого десанту малоймовірна, і що ворог не підійде до області, так як сили оборони цього не допустять. Найскладнішими морально для мене особисто були ракетні удари по житловому комплексу «Тірас» в місті Одесі, в Сергіївці та інших об’єктах, де загинули люди, серед яких були і діти. Якщо у розрізі об’єму роботи, то найскладнішим виявилось усунення наслідків ракетних ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури. Але я вважаю, що на сьогодні нам вдалося оперативно вирішити проблему зі світлом, проте роботи наразі не закінчені і позитивні зміни зовсім скоро всі відчують.

— Два слова про подвиги наших моряків, які потопили крейсер «Москва», та бійців протиповітряної оборони, які охороняють небо над Одещиною. Про кого ще треба буде розповісти, щоб усі мешканці регіону знали, як Україна йшла до перемоги? Чи вдається підтримувати зв’язок із 28-ю механізованою бригадою, якою ви командували?

— Те, що зробили наші моряки, потопивши крейсер «Москва», це дійсно великий подвиг. Втрата Росією крейсера «Москва» мала велике стратегічне значення. Цей корабель прикривав угруповання, що знаходилося близько до територіальних вод України, та мав на меті унеможливити роботу наших повітряних сил. Тож коли я дізнався від командувача ВМС України цю гарну новину, моєму щастю не було меж. Я бачив, як цьому радіє не лише Одещина, а і вся Україна, а напевно і весь світ. Велику стратегічну роль відіграли військові, які на початку захищали острів Зміїний, серед яких багато загиблих, решта потрапила у полон, хлопці дійсно показали приклад мужності. Хочу подякувати командувачу ПВК «Південь» і підрозділам протиповітряної оборони, які, захищаючи небо над Одещиною, демонструють свою майстерність і залишаються найкращими в Україні. Найбільшу подяку заслуговують військовослужбовці та добровольці, які виконують завдання безпосередньо на передньому краї і дають мешканцям Одещини жити відносно мирним життям.

Звісно, я підтримую постійно зв’язок із рідною 28-ю механізованою бригадою. Великою втратою для мене стала загибель командира, мого побратима, полковника Віталія Гуляєва. З діючим командиром та військовослужбовцями бригади ми постійно на зв’язку, спілкуємось майже щодня, все, що потрібно хлопцям, намагаємося у найкоротший термін передати на передову.

— Оцініть військовий та трудовий потенціал Одеської області: наскільки регіон боєздатний, наскільки він готовий виконувати завдання щодо відбиття атак агресора суходолом та морем? І наскільки регіон готовий виконувати завдання щодо відродження економіки, які галузі народного господарства працюють під час війни?

— Одеська область із перших днів була готова відбивати атаку оккупантів, ми лише посилили цей процес. Військові рашистські керівники з самого початку розуміли, що підійти суходолом або з повітря до міста не вийде, а їх спроби зайти з моря закінчаться тим, що там вони і залишаться. Сьогодні регіон повністю готовий виконувати завдання щодо відродження економіки. Одещина залишається одним із лідерів за показниками врожайності серед регіонів та валового збору. Промисловий комплекс, на жаль, спрацював на 50% від показників мирного часу, але наявний потенціал свідчить про готовність відновитися в повному обсязі за короткий проміжок часу після перемоги. Є проблеми, але ми, розуміючи, як їх вирішити, не сидимо на місці і продовжуємо працювати.

— Наскільки значущим для Одеської області стало укладання «зернової угоди»?

— Вкрай значущим. Ми говорили про це на всіх міжнародних зустрічах. Із президентом Європейської ради Шарлем Мішелем, Генеральним секретарем ООН Антоніу Гуттерішем, виконавчим директором Всесвітньої продовольчої програми ООН Девідом Біслі, майже зі всіма, хто приїжджає з робочим візитом до Одещини. І саме завдяки цим зустрічам та переговорам було свого часу надано старт для роботи портів Великої Одеси. Для всіх скажу, що це заслуга Президента України та команди, яка над цим дуже ретельно працювала. Сьогодні зберігається тенденція щомісячного зниження обсягів експорту агропродукції через порти «Одеса», «Південний», «Чорноморськ». Головна причина цього — навмисні дії представників рф у складі інспекційних груп при «Спільному координаційному центрі», які всіма доступними шляхами і під вигаданими приводами блокують інспекції суден в Босфорі та реєстрацію нових суден до ініціативи. Я впевнений, що це цілеспрямована дестабілізація ситуації з метою обмежити доступ українського продовольства на світові ринки через уповільнення руху суден з українських портів і до них.

— Як регіон вирішує завдання допомоги тим областям, де йдуть активні бойові дії (Миколаїв, Херсон)? Яка допомога надається внутрішньо переміщеним особам, скільки їх уже на Одещині?

— Завжди кажу про те, що область була і залишається надійним тилом для областей, в яких йдуть бойові дії. Одеська область долучилась до проєкту «Сусіди», в рамках якого до Миколаївської області були відправлені продовольчі набори. Ми також допомагали місту з постачанням води, від нас були направлені бурильні бригади для спорудження свердловин. У скрутний для Миколаєва час практично вся область підключилась до забезпечення міста водою. Після визволення Херсона допомога туди надходить постійно. Це продукти, гуманітарний вантаж, техніка, наші енергетики допомагають повернути світло мешканцям Херсонщини. Так само від перших днів допомога постійно надходить у Харків та інші міста, де проходять активні бойові дії. Щодо внутрішньо переміщених осіб, станом на сьогодні це близько 180 тисяч. Районні адміністрації разом з громадами забезпечили місця для компактного проживання людей, і ми надалі продовжуємо готувати такі місця. Разом із тим щоденно удосконалюємо роботу наших гуманітарних штабів і логістичних хабів.

— Нині ми живемо передчуттям корінного перелому у війні. Чи продумуєте ви напрямки, якими розвиватиметься Одеська область після перемоги?

— По-перше, це робота портів, повернення експорту інших вантажів з портів Великої Одеси, розширення потужностей Дунайського морського кластеру, збільшення обсягів вантажообігу через Дунай, створення мультимодального хабу на базі порту Рені або Ізмаїл. По-друге: агропромисловість, залучення інвесторів для створення підприємств з переробки аграрної продукції. Це також дуже важливо для нас — перейти від експорту сировини до експорту продукції. І, звісно, це проведення EXPO-2030, яке, я впевнений, має всі шанси відбутися саме в Одесі.

— Міжнародне співробітництво: хто і як допомагає Одещині, чи буде ця підтримка після перемоги?

— З перших днів повномасштабного вторгнення багато регіонів, в тому числі партнерів Одеської області, погодилися на допомогу нашому регіону. Крім цього, Одещина стала хабом для міжнародних гуманітарних організацій, особливо в перші місяці, коли ворог безрезультатно намагався наступати на Миколаїв. В першій половині року ми накопичували запаси гуманітарної допомоги в більшій частині — продовольство, медикаменти, одяг. Однак після початку обстрілів критичної інфраструктури першочерговим завданням стало забезпечення генераторами й обігрівачами. Протягом останніх 5 місяців від регіонів-партнерів з Латвії, Польщі, Німеччини ми постійно отримували генератори. Завдяки уряду ОАЕ ми змогли розподілити більше 200 генераторів для «Пунктів незламності» та адміністративної інфраструктури. Агенції ООН, в свою чергу, постійно забезпечують об’єкти енергетичної інфраструктури та водопостачання приладами генерації енергії. Чи буде підтримка після перемоги? Звісно. Під час зустрічі з міжнародними партнерами ми вже неодноразово отримували запевнення в участі у відбудові регіону після перемоги. Нами вже формується стратегія повоєнного відновлення Одеської області, в розробці якої беруть участь експерти з швейцарських та американських проєктів, залучаємо партнерів з регіону Прованс — Альпи — Лазурний берег до розробки деяких завдань в рамках стратегії. Крім цього, формуємо інвестиційні пропозиції в громадах для потенційних інвесторів.

— Перший день після перемоги: як ви його проведете?

— На своєму робочому місці. Я впевнений, що роботи і після перемоги буде багато.

Підготував Олег Суслов