День міста в Ізмаїлі: хода з держпрапором по проспекту Незалежності, калейдоскоп талантів, патріотична атмосфера… та все ж, гіркий “присмак” війни

Місто Ізмаїл, яке має неофіційний статус столиці Бессарабії, святкує сьогодні свій 432-й день народження. Святкує скромно, без традиційного розмаху і масштабу, бо розуміє – зараз пишні святкування не на часі. Але шанувати найрідніший клаптик землі тут вміють за будь-яких умов – гідно і душевно. А в цьому році – ще й особливо патріотично. Основний акцент святкових заходів – на талановитих ізмаїльчанах, основний лейтмотив – безмежна любов до рідного міста і до України. Яким був цей затьмарений війною День міста Ізмаїл, бачили кореспонденти “Бессарабія INFORM”.

Заходи до Дня міста стартували з самого ранку і почались з мітингу-концерту «Ізмаїл – це Україна» на площі біля ПК ім. Т.Г. Шевченка. Осінньому святкуванню сприяла чудова сонячна погода. Фасад Палацу культури прикрашав величезний жовто-синій банер із написом «Слава Україні! Героям слава!”. Навпроти, вистроївшись на проспекті Незалежності, діти розгорнули два величезних стяги: один – державний, інший – прапор міста.

Тут, на площі перед ПК Шевченко, зібрались перші особи міста та району: міський голова Андрій Абрамченко, голова РД(В)А Родіон Абашев, представники райради, депутати і чиновники. Особливим гостем, яка приїхала із поздоровленнями для містян від імені голови Одеської ОВА та Одеської облради, стала Марина Зінченко – директор департаменту фінансів обладміністрації і депутатка обласної ради.

Першим з привітальним словом до ізмаїльчан, яких цьогоріч зібралось не так багато, як зазвичай, у зв’язку з безпековими заходами, звернувся мер Андрій Абрамченко:

“День народження рідного міста завжди особливо свято для всіх нас. Це свято тих, хто відчуває себе частиною великої, дружньої родини і пишається тим, що він – ізмаїльчанин, що він – українець. В умовах широкомасштабної агресії російської федерації проти України життя нашої громади змінилось. У важкі часи Ізмаїл став надійним прихистком для тисяч людей, які знайшли тут дім, друзів, роботу та підтримку. Наші захисники-ізмаїльчани на передовій боронять рідну Україну, а кожен з нас на своєму місці працює задля перемоги. Ми віримо в Збройні Сили України, щодня вдячні нашим захисникам за кожний світанок, за впевненість в перемозі, яку вони нам дають”.

Хвилиною мовчання учасники дійства вшанували пам’ять земляків і всіх співгромадян, які загинули під час цієї кривавої війни, яку розпочала рф проти України.

“Війна щодня забирає життя українців – гинуть воїни, гинуть мирні люди, гинуть наші діти. Це велика біль для всіх нас…”, – з великим сумом сказав очільник міста в своєму зверненні до городян.

…Під час мітингу-концерту містянам нагадали історію виникнення міста, яку, до речі, далеко не всі знають з самого початку. Ця територія має довгу історію із численними війнами і десятиліттями мирного розвитку. З 9 по 10 століття ці землі були в складі Київської Русі, пізніше – входили до Галицько-Волинського князівства, а з 15 століття – до Молдавського князівства. У другій половині 15 ст. на землі Бессарабії прийшла Османська імперія. Поселення на місці сучасного Ізмаїлу вперше згадано під назвою “Ісмаїл-Гечіді” (переправа Ізмаїл) – в османському реєстрі 1542 року та у документі 1560. Але датою заснування Ізмаїла вважають 1590 рік, коли турецький султан Мурад III передав ці землі у власність Мехмеда Аги Хабеші. Подію зафіксовано в дарчій грамоті 1589 року, оригінал якої зберігається в музеї ісламського мистецтва в Берліні (Німеччина).

Щемливим моментом святкування стало фантастичне виконання гімну міста викладачем Ізмаїльської школи мистецтв ім. С.А. Малаховського Оленою Онищенко та акапельне виконання гімну України тріо “Берегиня”. Ну і куди ж без “Ой у лузі червона калина”, яку підхопили і підспівували, певно, всі присутні на площі і на сцені.

Захід продовжився флешмобом – урочистою ходою з демонстрацією Державного Прапора України та прапора міста по центральному проспекту Незалежності. Прапори тримали діти, вдягнені у костюми різних національностей, які проживають на території України (і Бессарабії, зокрема, яка вважається наймультинаціональнішим куточком держави) – як символ того, що в нашій країні поважають і цінують кожного громадянина, незалежно від його національної приналежності. На чолі прапороносної колони – керівники міста, району та області.

Традиційна церемонія покладання квітів в цьому році змінила локацію – замість пам’ятника руському генерал-лейтенанту Сергію Тучкову обрали пам’ятник Т.Г. Шевченку. На ньому, до речі, нещодавно змінили літери надпису – надали їм більш творчого і “каліграфічного” вигляду.

…В Ізмаїлі свято рідного міста триває. Воно розпочалось ще напередодні – вшануванням почесних громадян міста, “Тижнем благоустрою” та святковим оформленням міських територій, різноманітними тематичними заходами в закладах культури, спорту, загальноосвітніх та позашкільних закладах. Сьогодні до Дня міста був також організований велобревет “Ізмаїл – перлина українського Придунав’я” у форматі батьки-діти, міжрегіональний турнір з годзю-рю карате “Бессарабія OPEN”, проходили змагання у Палаці спорту і на інших спортивних локаціях міста, а також відкрилась художня виставка в Обласному Центрі естетичного виховання, де представлені найсвіжіші роботи бессарабських митців. Серед відвідувачів виставки в ОЦЕВ сьогодні були і бійці Нацгвардії – для них і інших поціновувачів прекрасного була організована презентація і творчій блок.