Ізмаїльщина фруктова: про сади та садоводів “української Сицилії” та подолання економічних викликів під час війни і поза нею

Війна значно вплинула на економіку Одеської області, в тому числі – на аграрний сектор. Долаючи всі негаразди воєнного стану, одеським фермерами все ж вдалось успішно зібрати ранні зернові, зернобобові культури та ріпак, розпочати збирання пізніх зернових, соняшнику та винограду, а також стартувати з посівною озимих культур. На офіційних ресурсах про це є вдосталь інформації. А от про те, як йдуть справи у садівників – інформації обмаль. ІА «Бессарабія INFORM» поцікавилось у них, яка ситуація в цій галузі, яким був цей урожайний рік і які фрукти пропонували (і продовжують пропонувати) споживачам місцеві фермери в Ізмаїльському районі цього сезону.

Підрахувати загальну площу садів в Ізмаїльскому району – неможливо. Не всі фермери оформлюють свої легальні площі під садівництво. Але є флагмани, які вже на протязі багатьох років успішно займаються садами і отримають з цього прибуток. Одне можно сказати напевно – площ, задіяних під садівництво не так багато, як могло би бути і з кожним роком їх, нажаль, стає дедалі меньше. Причин цьому декілька: кліматичні зміни, складнощі виробничого процесу, дефіцит ринків збуту і працівників, недостатня підтримка від держави.

Як відомо, після адміністративно-теріторільної реформи в Ізмаїльському районі сформувалось шість громад. В багатьох із них є сади, в яких вирощуються фрукти на великих площах або невеличких ділянках.

За інформацією “Бессарабії INFORM”, отриманої від відділу економіки, агропромислового розвитку та екології Ізмаїльскої РДА, великі сади в основному є на території Саф’янівської та Суворовської громад.

У Суврововській ОТГ вирощують здебільшого персик, сливу, мигдаль та черешню. На території громади фруктами займаються такі підприємства: СФГ «Рената» (персик – на площі 21,6 га, слива – 2 га, черешня – 2 га), фермерське господарство «Грона» (персик – 16 га), СФГ «Макс Агро» (персик -8,5 га, мигдаль –  32 га).

Фермери Саф’янівської ОТГ також більше надають перевагу персику. А ще тут є вишневі, яблуневі та сливові сади. Вишню вирощує ФГ “Авангард” – в минулому році у підприємства було 20 га, а в 2022 році прогнозувало збільшити площі до 30 га. Персиком займаються у селах Кам’янка (СК “Еліта” – біля 20 га),  Ларжанка (7 га), Озерному (7 га), Саф’янах (“Дунайський аграрій” – 40 га). ТОВ “Дунайський аграрій” з Саф’ян також має 20 гектарів розділені на сливу та яблука.

На території громади також є невеликі сади, які вирощуються місцевими фермерами, але вони не мають промислових маштабів. Наприклад, у селі Кам’янка у багатьох мешканців є сади на своїх приватних ділянках, здебільшого персикові, а вирощену продукцію дрібні аграрії потім реалізовують на сільськогосподарських ринках Бессарабії і області.

Активно займаються садівництвом і у місті Вилкове. Найкращий врожай збирають на вилківських дунайських островах, де землі славляться своєю родючістю. Але офіційних даних щодо площ і обсягу збираного врожаю немає – місцеві мешканці вирощують городину та фрукти здебільшого для себе на невеликих ділянках або для дрібного продажу.

Соковиті бессарабські фрукти вирощують традиційно і на території Кілійської громади. Найсприятливіші умови для цього – на дунайському острові Кислицький. Однин із найдосвідченіших представників галузі – фермерське господарство “Сочный”, яке багато років професійно займається вирощуванням персика, нектарина, а також сливи та яблук (на невеликих площах).

Садівництво – це не просто…

Садівництво в Бессарабії – це не просто бізнес, це спосіб життя. Про сад тут дбають, як про дитину: члени сім’ї самі сідають за кермо трактора, приймають участь у всіх етапах виробництва, вивчають агрономічні процеси і передають знання від покоління до покоління. Побудованих за кошти інвесторів компаній, які б одним махом вклали гроші, найняли б робітників і потужно стартували б на високому технологічному рівні – тут немає. Фермери все роблять самі – власними руками, власними коштами, власними знаннями, роками (адже виростити сад – це не рік і не два, мова про десятиліття)…

Історією розвитку сімейного бізнесу з БІ поділився Віталій Вакуліч – фермер з Кілії, керівник ФГ “Сочный” (так називається один із сортів персика, виведений понад сто років тому в Криму, який успішно культивується кілійським господарством). Колишній художник-оформлювач при колишньому Кілійському районному відділі культури близько 30 років тому почав цікавитись садівництвом і це захопило його настільки, що він став одним із передових лідерів серед “братів по цеху” в своєму районі. Його ранні персики – одні із найперших з початком сезону радують українців.

“Персиком займаємось професійно вже майже 30 років. На ринок з ранніми персиками ми виходимо першими в Україні.  В роботі у нас 12 гектарів на острові Кислицькому, ще 6 гектарів – зайнято під сівозміну. Маємо 13 сортів персика. Практикуємо в основному ручну роботу – починаючи з обрізки і закінчуючи збором врожаю.

Академіки з різних регіонів України (зокрема з Умані) порівнюють наш острів Кислицький за кліматичними характеристиками з півднем італійського острова Сицилія. Тут дуже сприятливі умови для вирощування цієї культури і, якщо грамотно все робити, то вдається зібрати непоганий врожай. Персики тут можно вирощувати навіть без добрив, а плоди можуть сягати ваги до півкіло (середня вага 150-300 грамів), а з одного дерева можливо зібрати близько 80-100 кг фруктів за сезон.

В той же час садівництво в нашій країні вважається збитковим виробництвом. В розвинутих європейських країнах фермерів фінансово підтримує держава, а ми тут – якось самі по собі. Пробували зареєструватися на отримання державної допомоги – але це видалось нереальним і, не думаю, що це буде ефективним.

Ризики в нашій справі – величезні. Наприклад, останні три роки нам вдалося зібрати тільки половину врожаю – решту знищив град. До цього слід додати ще й весінні заморозки, які за останні роки завдали серйозних збитків нашому господарству”, – розповідає пан Віталій.

Цей урожайний рік для садоводів Кілійщини був відносно стабільний, каже фермер. Звичайно, не без переживань і нервів – були і приморозки, і гради… Але для бессарабських землеробів – це звичайні трудові будні.

“5 вересня ми вже завершили збір фруктів (персиків). Який був урожай з гектару цього року – ще підраховуємо. Продукцію реалізуємо в основному на одеському ринку. Залишилось зібрати тільки яблука і невелику кількість сливи, але це більше для душі, для знань, на майбутнє – це, можна сказати, як додаткове невелике хоббі. Зараз вже ведемо активну підготовку до зими”, – ділиться фермер.

Ми також спитались у бувалого садовода, чи вплинула війна на справи у бізнесі:

“Був невеликий період (кілька тижнів), коли нам довелося зробити паузу в роботі в зв’язку з введенням воєнного стану. Це торкнулося всіх господарств, які працюють на острові. Але ми рук не опустили і почали працювати – розуміли, що таку колекцію персика, яка є у нас, втрачати не можна.

Нашу колекцію персиків ми підбирали роками – методом проб на експериментальних ділянках культивували різні сорти і спостерігали, які з них найкраще будут рости у нашій місцевості. Ми також часто їздимо на семінари до Європи, де переймаємо досвід у наших іноземних колег. Черпаємо інформацію скрізь, де тільки можно“.

Секретом успіху у своїй нелегкій справі хазяїн “Сочного” вважає працю і досвід. А ще – любов. До саду, до рідної землі, до людей. Без неї ніяк…

Досвідчений агроном – про посуху, труднощі зі збутом продукції і кадровий голод 

“Бессарабія INFORM” також поспілкувалась з агроном з села Багате, який багато років пропрацював на підприємстві, яке спеціалізувалось на садівництві. Зараз пан Михайло трудиться у агрогосподарстві, яке має виноградники, але продовжує практикувати садівництво на своїй приватній ділянці – для душі. Експертів “садівничної справи” з таким багатим досвідом в Ізмаїльскому районі можно порахувати на пальцях.

Рік для фермерів Ізмаїльщини видався непростим, констатує спеціаліст. Передусім, через посуху і відсутність попиту:

“В цьому році на території нашого господарства (Суворовська ОТГ) місячний показник опадів становив приблизно 50 мм. Для порівняння: в пустелі Сахара – 180 мм… Це дуже погані цифри. Безумовно, посуха позначилась на врожаях. Зокрема, на виноградних плантаціях, де я зараз працюю, ми цьогоріч отримали у два рази нижчі врожаї, ніж у минулі роки. Ми немов знаходимось у “Бермудському трикутнику” – дощі ніби нас оминають… На цьому тижні почали збирати виноград, його у нас приблизно 90 гектарів. Поки що бачимо слабкі показники – 4 тони з гектару, при плані 8…

Садівництвом займаюся для себе, на невеликій ділянці. Для фруктових дерев по врожайності рік в цілому був непоганий. Добре вродила слива. Але проблема в тому, что покупна спроможність у споживачів значно впала. Через війну “відключений” Харків, “відключені” великі міста. Наприклад, чотири роки тому, коли я працював на одному великому садівницькому підприємстві, з вирощуваних нами 800 тонн персиків приблизно 60% йшло тільки на Харків. А зараз у людей грошей немає, відповідно – немає попиту”.

Досвідчений агроном каже, що для нашої зони – Бессарабії – найсприятливіші умови саме для кісточкових культур і виноградників. Яблуні, наприклад, у нас погано родять – потрібно багато хімобробок і інших додаткових маніпуляцій, а це дорого, тому нерентабельно.

“Для вирощування кісточкових культур проблема в нашому регіоні, крім всяких наших місцевих кліматичних негараздів (приморозки, гради, посухи і т.п.), полягає також у тому, що не вистачає робочих рук. За важку ручну працю люди отримують зовсім низькі зарплати, тому місцеве населення не хоче йти працювати у поле. В нас працівники здебільшого 50+, молодь не дуже охоче воліє займатись фізичною працею за копійки, натомість вибирають більш оплачувану роботу за кордоном. Тож залишається працювати більше з дідусями та бабусями”, – жаліється аграрій.

Ще однією проблемою, з якою стикнулися власники садів цього сезону (та й у минулі роки також) – низька закупівельна ціна на фрукти.

“Сливу, наприклад, оптовики цьогоріч скуповували з поля у фермерів по 7-8 грн за кілограм, при цьому собівартість приблизно така ж сама. От і виходить, що рентабельність практично нульова. Скільки вклав – стільки і зібрав. А скільки праці було вкладено, скільки коштів… Це ж не однолітня культура”, – розповідає пан Михайло.

За його словами, серйозні труднощі виникають у виробників фруктів і при спробах самостійно реалізувати свою продукцію великим компаніям, які займаються переробкою:

“Якщо ти не зміг сьогодні зібрати і продати з поля, наприклад, персики, то на завтра тобі треба думати, куди їх реалізувати на переробку. Найближчі великі промислові потужності з переробки фруктів знаходяться в Одесі. Раніше, наприклад, компанія “Jaffa” (один із найбільших монополістів ринку, який має філіал під Одесою) сама приїздила до нас і забирала наші фрукти на своєму транспорті, зі своєю тарою, по більш-меньш нормальній ціні. Це було приблизно у 2015-16 роках. Ну а зараз садівники здебільшого мають самі відвозити свою “нестандартну” продукцію на заводи до великих міст, задіювати власних вантажників і т.п., при цьому коштує вона копійки. У кінцевому результаті прибутку не залишається і люди змушені подекуди залишати вирощений врожай на “полі” і він просто псується, тому що сенсу не має…

Раніше бассарабські фермери мали також можливість реалізовувати свої фрукти (зокрема, персики) на Ізмаїльський молзавод, який використовував їх при виробництві морозива, але зараз він, нажаль, теж більше їх не приймає”.

Всі ці негативні фактори, безумовно, вплинули на виробництво фруктів в Ізмаїльському районі і воно з кожним роком падає. Виробникам банально нема куди дівати продукцію, хоча умови для вирощування у нас сприятливі.

“Ми дуже сподіваємось, що це тимчасові труднощі. Бо не можна миритись з тим, що людина, яка працює на землі, помирає від голоду – це абсолютно абсурдна ситуація. Маю сказати, що професійних садівників, які щиро люблять свою справу, віддаються їй повністю і вміють нєю займатись, у нас залишилось дуже мало. І, нажаль, їх не цінують, їм потрібна більша підтримка. Але жителі нашого краю – по життю оптимісти і дуже люблять землю, тому маю надію, що все у нас буде добре”, – підсумував агроном.

Садівництво майбутнього 

Найяскравішим прикладом того, яким може бути садівництво майбутнього Ізмаїльщини – це ТОВ “Дунайський Аграрій”. Це одне із найбільших в Україні підприємств, яке спеціалізується на органічному бізнесі в широкому сенсі — від рослинництва і садівництва до тваринництва і птахівництва. Компанія відома якістю своєї продукції не тільки в Україні, але й в Європі. “Будь іншим – їж органічне” – її девіз. Виробництво відповідає міжнародним стандартам – якість підтверджена європейською органічною сертифікацією «Органік Стандарт», UA-BIO, СOR та BIO SUISSE. 

Господарство розташоване у селі Саф’яни на 45-тій “золотій” паралелі, що вважається золотою серединою нашої планети і територією з найсприятливішими умовами для вирощування фруктів, овочів та для виноробства. 

Як ми зазначали вище, підприємство має персикові, нектаринові, сливові та яблуневі сади – близько 60 га площів виключно під органічні фрукти (загалом господарство обробляє більше 2000 га органічної землі і вирощує порядка 70 різних культур). Вони трохи дорожчі, ніж звичайні, але набагато безпечніші і корисніші. Свій солодкий соковитий врожай реалізовують в українських торгівельних мережах.

Власник компанії Роман Дяжук вважає саме органічні персикові та нектаринові сади особливо перспективною справою.

“Коли ми задумалися про насадження саме цих культур, то з’ясували, що в Україні органічні персики та нектарини ніхто не вирощує. А розширити органічний асортимент цими фруктами було варто. Тому ми зважилися стати першими. Вирощування цих культур вважають високим рівнем органічного садівництва, і це добре розуміють насамперед у Європі. Бо працювати з персиком та нектарином значно складніше, аніж з яблуком. Саджанці придбали в Україні. Обираючи сорти, свідомо висадили ранній сорт нектарина Дельта та пізній сорт персика Хрест Хейвен. Зробили це для зручності, щоб збирати врожай у різний період. Нектарин дозріває на початку-всередині червня – максимум наприкінці, як було торік через затяжну весну. А от персик збираємо всередині, а то й наприкінці серпня. Це дає змогу уникнути конкуренції з іншими фермерами, у більшості з яких персик достигає в липні”, – розповідає фермер.

У господарстві вирощують також органічну сливу сортів Чачакська, Журавка, Стенлей.

Варто зазначити, що особливої конкуренції в цьому сегменті у українських садівників немає навить в межах Європи. Адже й там органічні персики, нектарини та сливи – рідкість. Тому низька конкуренція на ринку та стабільно висока ціна продукції є беззаперечними перевагами, чим і користується успішно “Дунайський аграрій”.

Певні труднощі в процесі вирощування органічного персика та нектарина, безумовно, є. Передусім – потреба приділяти більше уваги інсектицидному і фунгіцидному захисту насаджень і інші специфічні нюанси. Але при правильному догляді і професійному підході до справи на цих землях вдається виростити добрий врожай.

Та не садами єдиними – агрокомпанія вже рік має сертифікований органічний цех переробки. Тут виробляють різну фруктову та овочеву пастилу, сік з нектарину і персика та іншу продукцію з власної плодово-овочевої сировини. Цієї осені планується випуск органічного варення з персику і джему та мармеладу зі сливи. Окрім цього, фермерське господарство виготовляє і реалізує смачні та корисні фруктові чіпси “ДунаФріпси” – зі сливи, кавуна та дині. Тобто фірма знайшла спосіб, як уникнути проблем з транспортуванням сировини, яка швидко псується, не доправляючи ії до великих виробничих потужножностей деїнде, а переробляючі тут, у себе на місці.

Зараз, під час війни, саф’янівське господарство не тільки успішно продовжує свою роботу, а і допомагає продуктами харчування тим, хто цього найбільш потребує – дитячим будинкам для дітей з інвалідністю по всій Тернопільській області, біженцям з Харкова, лікарням. За літо воно відправило тони свіжих фруктів та овочів для підопічних Благодійного фонду “Фундація майбутнього”.

…Війна болюче вразила всю країну. На сільське господарство вона особливо негативно вплинула, поставивши під загрозу продовольчу безпеку в усьому світі. Але наші бессарабські аграрії, які самі сьогодні, як ніколи раніше, потребують допомоги і підтримки, гідно тримають економічний фронт, за що їм величезна шана і дяка. Ці надхненні приклади, про які ми написали, сповнюють надією, що Україна, як би їй важко зараз не було, завдяки своїм працьовитим, талановитим і дивовижним людям, завжди лишатиметься квітучою і щедрою на природні дари. Залишилось дочекатись миру та перемоги і всіляко всім разом її наближати.