Колишній начальник пожежної частини Ізмаїла став морським піхотинцем і боронить країну у складі розвідувального підрозділу ЗСУ

Колишній рятувальник, екс-начальник пожежної частини в Ізмаїлі, морський піхотинець з позивним «Сапсан» у свої п’ятдесят років ще з лютого боронить свою країну у складі одного з розвідувальних підрозділів ЗСУ.

Його бойову історію розповіло видання “Армія INFORM”.

З моменту оголошення воєнного стану та загальної мобілізації на захист Батьківщини стало чимало людей, військові навички яких обмежувались строковою службою чи навчанням на військовій кафедрі колись у далекому минулому. Усім їм довелось буквально на ходу вивчати як основи армійської підготовки, так і особливості ведення бойових дій в сучасних умовах.

Сьогоднішня ситуація на усіх фронтах протистояння з російськими загарбниками свідчить, що з цим завданням – опануванням військових навичок – мобілізовані захисники успішно впорались. Практика показує, що важливу роль у адаптації до бойових буднів відіграв значний життєвий досвід, набутий ними в цивільному житті, професійна кар’єра чи спортивна підготовка, а часом і улюблене хобі.

Морський піхотинець з позивним «Сапсан» у свої п’ятдесят років ще з лютого боронить свою країну у складі одного з розвідувальних підрозділів. Розповідає, що 24 лютого побачив по телевізору, як москалі атакують Київ. А в нього там проживає названа дочка, яка з перших хвилин війни вже була на захисті столиці. Тож наступного дня він звернувся до військкомату, а 26 лютого уже був у розташуванні однієї з частин Морської піхоти Військово-Морських сил ЗС України.

– З військовою розвідкою до цього мене поєднувала хіба що строкова служба в період розпаду союзу в одній з розвідувальних частин, після якої я обрав для себе інший, проте не скажу, що менш ризикований шлях, – розповідає «Сапсан».

Після строкової юнак вступає та навчається у Львівському пожежно-технічному училищі. По випуску, отримавши спеціальне звання лейтенант, був призначений начальником варти пожежної частини в місті Сарата на Одещині. За 18 років служби дослужився до спеціального звання «майор» та звільнився на пенсію з посади начальника частини в Ізмаїлі.

– Кожен виїзд рятувальників – це завжди екстремальна ситуація. Доводилось рятувати людей, працювати в задимлених приміщеннях, за високих температур. З часом до цього звикаєш, розум абстрагується від емоцій і націлений тільки на ефективне вирішення завдань, рішення приймаєш чітко, виважено, автоматично. Цей досвід став в пригоді й після призову до лав Збройних Сил України. Він дозволяє в складних ситуаціях приймати рішення «з холодною головою», з розумінням того, що від твоїх вчинків залежить не лише власне життя, а й доля побратимів, – зазначає розвідник.

Завершивши кар’єру рятувальника, «Сапсан» вирішив не сидіти дома і отримувати тільки пенсію, а взявся за реалізацію ще однієї своєї мрії – стати моряком. За кілька років навчання здобуває другу вищу освіту у галузі судноводіння і влаштовується  старшим помічником капітана на кораблі класу ріка-море. До початку 2022 встиг сходити в декілька рейсів, під час яких відвідав майже усі придунайські країни. Там на власні очі переконався, що  свідомий вибір народу України рухатися руслом дотримання важливих для Європи цінностей свобод громадян, виборного права, самоорганізації громад є найкращим шляхом розвитку нашого суспільства.

На захист цього вибору і став «Сапсан» у лютому цього року. Щодо того, як побороти супротивника, в нього є ще один «скіл» з цивільного життя. Ще з 15 років «Сапсан» активно займається спортивними єдиноборствами, в основному – годзю-рю, одним з основних стилів карате. Починав у підпільній секції, бо тоді в радянському союзі забороняли займатися певними видами єдиноборств, зокрема карате. В 90-х здобув титул Чемпіона Євразії. А вже під час служби в МНС суміщав основну професію з тренерською діяльністю. Для охочих проводить тренування з рукопашного бою.

– До війни я тренував дітей рукопашному бою. Серед моїх вихованців – три дворазові Чемпіони Європи і один Чемпіон Світу, – з гордістю розповідає розвідник.

Усі ці знання і навички допомогли морпіху швидко й ефективно влитися в когорту військових розвідників. Порівнюючи зі строковою службою тридцятилітньої давнини, він відзначає, що завдання стали іншими і їхня реалізація значно змінилася, зокрема екіпірування, озброєння, технічне обладнання.

– Довелося повністю перенавчатися. Добре, що був власний досвід, що поряд з нами були кваліфіковані офіцери, перевірені боями побратими, які завжди поділяться найкращим практичними напрацюваннями військових розвідників, набутими у війні з росією.  Я тут, поряд з ними, тому що тут моя Батьківщина, мій народ. Усі ми «Вірні завжди!» – говорить розвідник Морської піхоти Військово-Морських Сил ЗС України з позивним «Сапсан».